ЖИТТЯ

“Нам твоя дитина жити 3аважає!” – сказала вона мені.

Поверхом вище, наді мною живе порядна сім’я. Чоловік Роман одружився на жінці, що мала дитину. Вони оселилися у його квартирі. Світлана – хороша та щира жінка, завжди привітна та добра. Її донечка Олеся, якій чотири роки, напрочуд енергійна та радісна дівчинка. Роман удочерив її, ставиться до дитини як до рідної. Світлану теж не ображає.

Одного разу, коли я виходила з під’їзду, зустріла свою сусідку Світлану. Я помітила, що у неї були заплакані очі.

– Що сталося? – звісно ж, я поцікавилася.

Реклама

– Скажіть, будь ласка, чи заважає вам моя дитина? – її голос тремтів.

Я не зрозуміла її питання. Тому не знала, що відповісти.

– Чому ти таке запитуєш? – мовила я.

– Просто наші сусіди написали заяву до поліції, що моя донька постійно сміється, кричить, бігає. Але що найжахливіше – вона робить це не вночі, а у денний час. А це їм дуже заважає!

Скажу чесно, мене її слова дуже здивували. Я живу поверхом нижче, але ніколи не чула такого шуму. Щоправда, на вихідних приїжджали онуки однієї з сусідок, котрі подали заяву до поліції. І вони такий гамір робили! Стукали, гриміли, кричали до півночі, що я заснути не могла. То мені теж потрібно було викликати дільничого, щоб заяву накатати? Але ж це – діти!

І ось якраз у момент нашої бесіди відчинилися двері і вийшла з під’їзду сусідка напроти, що теж підписалася у тій заяві.

Вона, як змія, прошипіла:

– Так, мені твоя дитина заважає! Я ще і в органи опіки заяву напишу. Можеш не сумніватися!

–  А ми і не сумніваємося, що такі непорядні і злі люди на що завгодно підуть, навіть на брехню! – відповіла їй я. – Та ми будемо протилежне доводити!

Ось такі люди мешкають у нашому будинку. І скажіть мені – як з ними можна миритися?

Реклама

Також цiкаво:

Close