Не знаю як, але моїй подрузі вдалось виростити дуже вихованого хлопчика. Говорячи це, я не жартую, у свої п’ять років він поступається місцем жінкам та дівчатам і до усіх дорослих говорить на “Ви”.
Я наскільки відвикла від того, що діти звертаються так шанобливо, що перші рази у нього перепитувала, чи точно правильно я почула. Проте окрім цього він має й інші особливості. Він ніколи не лізе у дорослу розмову, чекає доки всі договорять і лише тоді щось мовить.
«Діти повинні мовчати, коли говорять дорослі!» – сказав він, коли я запитала у нього, чому він так тихо сидить. Оце виховання! Такому й позаздрити можна!
Усі діти, яких я знаю, ніколи не впустять можливості, щоб «вставити свої п’ять копійок», вони починають вередувати, коли ти не звертаєш на них уваги й не можуть змиритися з тим, що ти їх ігноруєш. Цей хлопчик їх повна протилежність, тому я не могла не запитати у подруги, які чарівні методи виховання вона використовує.
⁃ Я знаю мало мамусь, які спокійно реагують на вередливість малюка, лише одиниці. От вони їм і піддаються, підлаштовуються до їхнього способу життя. А у мене не так. Я привчила дитину до того, що він не центр нашого з чоловіком світу, що важлива кожна людина і потрібно поважати потреби кожного, а не думати лише про свої.
Не знаю, що скажуть дитячі психологи про таке виховання, проте я можу сказати, що всі дорослі у захваті від малого джентльмена.
А ви що думаєте про таке виховання?