Нaxaбність – друге щастя, або Iсторія про бабцю в автобусі

Вчора  в мене був важкий день на роботі. Тому я вирішив дібратися додому на автобусі, адже бажання йти пішки не було від слова взагалі.

Я дочекався свого автобусу та зайшов в салон. Було два вільних місця. Я зайняв одне, а друге, що було перед мною зайняв хлопець років шістнадцяти-вісімнадцяти.

Коли ми доїхали до наступної зупинки, в салон зайшло багатенько людей? і з ними зайшла бабця з онуком. Малому на вигляд років дванадцять-тринадцять. Вона стала біля того хлопця, що сидів перед мною. Хлопець встав та вступив бабці місце.

Вона ж сама не сіла, а посадила туди свого онука. А потім стала вимогливо дивитися на мене. Я ж розумів, що вона від мене хоче, але вставати я не збирався. Проте стара не збиралася просто так залишати мене в спокої.

– Молодий чоловік, вас не вчили, що старшим треба місце вступати?

– Вам вступили місце, а ви посадили туди свого онука. То от і стійте.

-Так як ти смієш?! – закричала вона. – Він ще малий, втомився після занять в школі!

– А я втомився на роботі. Тому не встану.

Бабка щось бубніла собі під ніс? продовжуючи дивитися на мене поглядом демона.

На наступній зупинці в автобус зайшов чоловік, приблизно мій одноліток, тільки був він трошки під шафе. Чоловік побачив того малого та бабцю, що стояла біля нього та запитав:

– Ей, пацан! Тебе що, не вчили, що старшим потрібно місце вступати?

Чоловік то не знав, що то її внук.

-Та внук то бабці цієї. Вона його сама туди посадила, коли їй місце вступили, а потім ще до чоловіка он того причепилася, щоб він їй місце ще вступив. – сказала жінка, що стояла біля того чоловіка та вказала на мене.

Чоловік подивися на це все та розсміявся.

– Як же ж іронічно чи не правда? – сказав він та всі в салоні автобусу, включаючи мене, почали сміятися.