Наречена ніколи не зможе пробачити таку підлість рідній сестрі брата!

На другий день після нашого знайомства з Максимом, я знала про існування його сестри близнючки. Вони були не схожими зовнішньо, але дуже прив’язані один до одного, тому, коли вона нарешті вирішила познайомитися зі мною – мене поглинав страх.

Леся, так звали, його сестру, чекала на вокзалі й тільки побачила свого брата накинулась до нього з обіймами, мені ж сказала холодне «привіт» і обдивилась з ніг до голови. Я знала, що мене очікують не дуже веселі вихідні, оскільки Максим попереджував, що його сестра до всіх дівчат ставиться дуже холодно й намагається їх перевірити, бо хвилюється за нього.

Здавалось, я це все розуміла, але мені все одно було дуже некомфортно поруч з нею. Перш за все, через її жарти. Вона постійно намагалась висміяти щось у моїй зовнішності (хоча, вона у мене досить приємна) і професію (я фотограф).

Того вечора, Леся запросила мене на вечірку до своїх друзів без образливих жартів, а з милою посмішкою. І я зі своєю наївністю вирішила, що це той самий день, якого я чекала так довго, коли вона прийняла мене у їхню сім’ю, а це було вкрай важливо, адже уже весною ми мали дійсно породичатися, бо цього року, я вже стала нареченою її брата.

Ми довго сиділи говорили і я повільно пила бокал шампанського, який вона мені дала. Нічого не могла позначати біди, доки у мене не пішла голова обертом від випитого і я не могла стояти на ногах.

Леся допомогла мені піднятися у кімнату й залишила мене там, а через хвилину я почула, як відкрилися двері, і крім неї у кімнату увійшов той самий друг. Я хотіла встати й вийти, але не могла. Моє тіло не слухало мене і я продовжувала безжиттєвою лежати на ліжку. Вже тоді я розуміла, що на мене не міг так вплинути один бокал шампанського.

Прокинулась я від того, що хтось легенько вдаряв мене у плече. Це був Мій Максим і одночасно я відчула чиїсь міцні обійми ззаду, що не випускали мене. Складалось враження, що ми з тим Сашком заснули, як голубки, в обіймах один одного. Я не встигла й слова сказати, як Макс пішов. Я не мала сил бігти за ним, тому вийшла й крикнула до нього, щоб він зупинився.

– Ти вчора щось не могла зупинитися! То чому я зараз маю? – я не могла повірити, що все це я почула через його сестру, яка стояла неподалік.

– Навіщо ти так з нами? Ми ж любимо один одного? – запитала я, на що отримала лише зухвалу посмішку.

Окрім нас, на тій вечірці був наш спільний хороший друг з Максимом.

– Слухай, я знаю, що тут щось не так. Розповідай мені, що сталось – промовив Віталік.

Тоді я і почала свою довгу оповідь, поки хлопець уважно слухав мій пульс, дивився на очі й навіщось обмацував голову.

– Я знаю, як тобі допомогти. Поїдемо? – запитав він.

– Так! – крикнула я і почала плакати, як мала дитина. Впевнена, що цього видовища й чекала Леся.

– Навіщо ти привіз мене у лікарню?

– Я радий, що ти хоч розумієш, де ми знаходимось. І ти, напевно, пам’ятаєш, що це лікарня мого тата? – запитав він, я кивнула головою. – Так ось, я переконаний, що тебе отруїли, тому ми зараз будемо дивитися твої аналізи.

До вечора, Віталіка не було, він взяв кров й кудись пропав, за мною залишив доглядати медсестер.
Наступного ранку, у палату прийшов головний лікар, батько Віталіка, який мило поцікавився моїм здоров’ям і повідомив, що його син підтвердив отруєння.

Через годину до палати увійшов сумний хлопець.

– Я відразу зрозумів, що це отруєння, але не думав, що цій дурі вистачить розуму змішувати цей препарат з алкоголем! Якби ти випила на грам 100 більше, то я не знаю, чи змогли б ми тебе врятувати. Відпочивай до вечора, а тоді ми разом поїдемо до Макса, все йому пояснювати про його улюблену сестричку.

Віталік стримав своє слово і вже ввечері, вони стояли біля дверей його будинку. Хлопець зрадів, коли побачив друга, але коли я виглянула, то він розсердився і сказав нам двом провалювати.

– Я знав, що ти буваєш сліпим, але послухай зараз же мене! – крикнув Віталік, і коли побачив, що його друг трохи заспокоївся, то продовжив – Твоя кохана сестричка отруїла твою наречену ще й так, що це змогло б привести до смерті, але на щастя, цього не сталось! Вона все це підлаштувала, а ти дивився крізь очі повні ревнощів й навіть не побачив у якому вона була стані.

– Невже ти возив її до свого батька? – запитав він, охолонувши.

– Так, ось можеш подивитися аналізи – промовив хлопець й дав її листок.

Максим щось довго вивчав й поглянувши на мене промовив: «Гаразд, забудьмо про це, я тебе пробачу і все буде як колись?»

Я не могла повірити своїм вухам. Він мене пробачить? Цікаво тоді, у чому ж я винна? У том, що його сестра психопатка, яка не бачить меж?

– А я тебе не пробачаю, любий. Ти нічим не кращий своєї сестри психопатки. Передавай її привіт!

Я швидко втікла звідти й на півдорозі мене наздогнав мій рятівник.

– Що ж схоже мій план можливості возз’єднання вашого шлюбу провалився?

– Так, але думаю ти зроби дещо краще. ТИ допоміг відновити мою гідність!

Пройшло декілька днів, як я змогла відійти від всього, що сталось. Максим й досі мені пише і намагається відновити наші стосунки й говорить, що сестра більше ніколи до мене навіть не підійде, але я йому не вірю. А ось з Віталіком у нас зав’язалися досить непогані дружні стосунки.