Настя не хотіла виходити заміж за сина голови села. На цьому весіллі настояли батьки. Вони хотіли бачити свою дочку у щасливій сім’ї та достатку. А голова села був першим багатієм, тож ідеально підійшов на роль свата. До того ж він товаришував з батьком Настуні ще з дитинства. Син його був гарним господарем, вже мав автомобіль (подарований батьком), квартиру у місті, хоч й не жив там, адже ніяк не міг знайти роботу. А у батька під боком було краще. Й на гарну посаду влаштував, й закривав очі на його гулянки та й всі його у селі знали.
Настя ж після школи поїхала навчатися у місто. Там познайомилася з хлопцем. Вони довго зустрічалися. Планували після навчання побратися та переїхати жити до нього (від дідуся він отримав квартиру у спадок). Але доля приготувала їм випробування.
Коли Настя повернулася з навчання, то дізналася, що за неї вже все вирішили. Батьки домовилися про весілля та поставили її перед фактом. Вже навіть призначили дату. А коли Настя заявила, що не хоче, щоб той «бугай» (таке прізвисько мав син голови села) був її чоловіком, то батько сказав, що вижене її з дому. «Ну то й що. Я й сама втечу» – гордо заявила дівчина. Батьки й справді повірили їй, тому для безпеки вирішили замкнути Настю вдома. У своїй кімнаті вона сиділа наче полонянка. На щастя батьки не здогадалися забрати в неї телефон. В той же день дівчина написала своєму хлопцю й вони вирішили, що втечуть.
Через тиждень, за звичаєм наречений разом зі сватами йшов через усе село до батьків Насті. Поки вони віталися у дворі та випивали у садочку раптом до воріт під’їхала іномарка й всі гості тільки й бачили як через вікно вистрибнула дівчина та швидко зникла в автомобілі.
Як розповідала потім Настя, її серце колотилося наче хтось гупав у барабан. Вона бачила, як за ними їхала машина голови села. Страшно боялася, що вони їх наздоженуть. Але її хлопець на автомобілі свого друга швидко від них відірвався. Всю дорогу телефон розривався від дзвінків матері, але Настя не хотіла брати слухавку поки вони не будуть у місті. Вже на квартирі хлопця вона сама зателефонувала. Мама довго не могла заспокоїтися та кричала у слухавку. Розмови не вийшло.
Через місяць до батьків прийшло запрошення на весілля. Настя не знала чи приїдуть вони й дуже через це переживала. В останню мить біля дверей міського РАГСу вона помітила батьків. Вони були сердиті, але одночасно й раді.
Пройшло кілька років. Настя народила сина. Вони щасливо жили у двокімнатній квартирі. А від батьків вона дізналася, що син сільського голови розлучився з дружиною, точніше вона його покинула через те, що він пив та підіймав на неї руку. Настя не могла повірити, що вона могла бути на місці тієї нещасної.
