ЖИТТЯ

Народила дитину для сестри й не могла змиритися з цим!

Мене звуть Юля, мені 27 років, і я народила дитину для моєї сестри.

Моєю найближчою людиною завжди була й залишається моя рідна сестра Христина. Вона старша за мене на 5 років, й недавно ми святкували її друге весілля. Річ у тім, що кілька років поспіль моя сестра боролась зі страшною хворобою, після якої їй повідомили, що вона ніколи не зможе мати дітей. Її перший чоловік, дізнавшись цю жахливу новину, запропонував їй розлучитися, бо завжди мріяв про велику родину.

Вони з новим чоловіком також хотіли дітей. Христина поділилась з нами, що колись, перед хворобою, заморозила свої яйцеклітини, мов відчувала, що щось може статися, й вони з чоловіком вирішили пошукати хорошу сурогатну маму.

Реклама
uhhospitals.org

Спочатку вони пробували її знайти серед незнайомців, а потім перемикнулися на мене. Коли сестра почула мою чітку відмову, вона не захотіла відступати й під’єднала до перемовин всіх родичів. Щодня мені хтось дзвонив й нагадував про це, особливо надокучливими були лекції мами про те, що я залишаю сестру без жіночого щастя, які могли тривати годинами.

Коли родичі зрозуміли, що цього не достатньо, приєднали до вмовляння мого чоловіка, який початково був проти, але під їхнім тиском погодився, що так правильно. Загалом, мене залишили без вибору, і я й досі на всіх ображена за це, бо ще до початку вагітності я знала, що це принесе мені море страждань.

Це була моя друга вагітність. Все проходило успішно й незабаром повідомили, що я завагітніла. Фізично я не відчувала жодного дискомфорту, а ось психологічно я цього не могла витримати.

Коли ми приходили з сім’єю сестри на УЗД, то мені хотілось плакати та кричати, а коли мій (їхній) хлопчик вперше поворушився, то від досади, що його доведеться віддавати іншим, мені хотілось вити.

Всі рідні дивувалися, як з життєрадісної оптимістки я перетворилася на похмуру й агресивну жінку. Вони скидали це все на вагітність, я ж знала, що це мій спосіб змиритися з тим, що мені доведеться прощатися з людиною, що росте усередині мене.

Пологи пройшли чудово й, мабуть, ви вважатимете мене божевільною, але у мене проскочила думка про те, щоб втекти з дитиною світ заочі, але я не могла так вчинити зі своєю донькою й чоловіком.

Коли Христина почала просити у мене годувати дитину грудьми, то я ледь не вдарила її, бо це вже було б схоже на знущання.

Я можу щодня бачити мого племінника, бо ми живемо у сусідніх будинках, і я з жахом ловлю себе на думці, що, коли він назве Христину мамою, то це розіб’є мені серце.

До Христини я приходжу щодня, щоб допомогти з дитиною й встигнути його пообнімати та потримати на руках, доки він не виріс й не почав називати мене «тіткою». Я намагалась обговорити свої материнські почуття до хлопчика з сестрою, але вона не зрозуміла мене.

Чим більшим стає хлопчик, тим більше я хочу, щоб він був частиною моєї сім’ї, а не сестри. Я не можу повірити, але мені хочеться його вкрасти.

Реклама

Також цiкаво:

Close