Народжувала одну, а з пологового виписували з трьома!

У Юлі це були другі пологи, які пройшли дуже гладко. Вона знала, як дихати й точно слідувала усім порадам лікарів, тому після народження дівчинки лікарі її лише хвалили, мов: «Усі б так легко й швидко народжували!»

Тим часом у палаті за кілька кроків від цієї, все проходило не так добре. Віра мучилась уже декілька годин, це були її перші пологи. Ще через кілька годин її таки вдалось народити двох здорових близнючок.

До Юлі підселили Віру, й хоч перша не могла припинити радіти, друга виглядала змореною та незадоволеною. Ввечері до породіль прийшли гості, і Юля стала свідком чутливої картини, як Віра та її мама почали плакати після довгої розмови.

Згодом Юля дізналась, що ця бесіда вирішувала майбутню долю двох дівчаток і, на жаль, вони залишилися і без мами, і без бабусі.

Те, що Віра написала відмову від близнючок, не просто шокувало всіх, а й змусило розплакатися та розлютитися тих, хто так допомагав їй з пологами.

Хто завгодно говорив з Вірою і її мамою, всі намагалися переконати породіллю, що вона робить помилку, та «бабуся» кожному давала точно зрозуміти, що ці розмови не мають ніякого сенсу, і все буде так, як вони вже вирішили.

Доки суть до справи, медсестра обмовилась, що близнючок потрібно годувати материнським молоком і Юля стала першою, хто вирішив допомагати двом чужим немовлятам. Чоловік був не проти такої благодійності й навіть радів цьому. На вигляд, він дуже добрий та милий чоловік й видно, що багато працює.

Але вони змогли здивувати усю лікарню тим, що хочуть забрати близнючок та виховувати їх, як рідних. Головний лікар наскільки розчулився, що приєднав усі свої зв’язки, щоб допомогти оформити родині опікунство якнайшвидше.

Виписувалась щаслива мама трьох дівчат з всім медичним персоналом, що захоплювалися їх родиною, а чоловік у своє виправдання лише сказав: «Ми з дружиною завжди хотіли багато дітей!»