Ми дві сестри, які були одружені і мали дітей, зіткнулися з несподіваним поворотом подій, коли наші чоловіки, майже одночасно вирішили піти зі своїх сімей, залишивши нас напризволяще. Чоловік моєї старшої сестри Світлани знайшов собі іншу кохану, а мій пішов, бо зрозумів, що не створений для сім’ї.
Вони не хотіли чути про виплати аліментів і не виявляли жодного інтересу до виконання своїх фінансових зобов’язань. Вони говорили, що жінки сильні і самостійно впораються зі своїми проблемами, що народити дітей то була наша ініціатива.
Сестра мала відносно стабільне життя з роботою та власним будинком. На відміну від неї, я стикнулася з більшими труднощами і не мала на, що розраховувати. Я не мала досвіду в за своїм профілем, адже після весілля прийшла жити до чоловіка в будинок, зайнялася веденням домашнього господарства, народила двоє дітей. Тож ні житла ні роботи. Тому звернулася до Свєти, благаючи її про підтримку і присутність, оскільки вважала, що не зможу впоратися самотужки. Батьків на той час наших вже не було, їхній будинок ми продали за кілька років до цих подій.
Співчутлива сестра прийняла мене і моїх двох дітей, не відмовилась допомогти в скрутну хвилину. Ми зіткнулися з непростими днями, головною метою яких було благополуччя наших дітей.
Так минуло вже довгих дванадцять років, які пройшли з великими труднощами. Дякувати Богу все кардинально змінилося.
Я успішно змогла реалізувати себе як кондитер, у мене навіть невеличкий бізнес є. І тепер коли в мене все добре я ніколи не забуваю про допомогу, яку надавала мені сестра, і постійно висловлюю свою вдячність за її безкорисливий вчинок. Вона ніколи не залишала мене в скрутну хвилину. Тепер я завжди поруч з нею, щоб віддячити.
Доля чого я пишу цю історію, для того щоб всі хто залишається ні з чим пам’ятав, що завжди є люди хто у скрутну хвилину підставить своє плече. Не забудьте їм подякувати коли станете на ноги.
