Настя розповіла мені, своїй мачусі, що чоловік 3раджує мені з моєю найкращою подругою

У мене була найкраща подруга Віка. Якщо сказати точніше, я вважала її такою довгий час. Ми з Вікою працювали разом у лікарні позмінно. Вона була заміжньою.

Я теж жила з чоловіком Павлом. Думала, що у нас з ним буде дружна та міцна родина. Він був сусідом мого дідуся. Дружина Павла померла, тому він один виховував доньку Настю. Їй було одинадцять років. Дівчинка була ввічливою та слухняною. У мене з нею були теплі стосунки. Я відчувала, що дуже звикла до Насті, ставилася до неї як до рідної, хоча своїх дітей у мене ще не було.

Не можу сказати, що я дуже любила Павла, але поруч з ним мені було добре та затишно. Коли помер мій дідусь, чоловік допомагав мені наводити порядок та продати квартиру. Так ми з ним і зблизилися. Через деякий час розписалися і створили свою сім’ю.

Одного вечора до мене додому прийшла моя подруга Віка. Вона посварилася з чоловіком і попросила мене, щоб я її прихистила на декілька днів. Хотілося їй помститися своєму Юрі, щоб він шукав її.  Я дозволила їй залишитися. Аби ж я тільки знала, чим це для мене обернеться!

Оскільки ми працювали позмінно, я йшла на день, вона залишалася на ніч і навпаки. Одного разу, коли я вийшла на роботу, до мене зателефонувала моя пасербиця. Вона просила мене повернутися додому терміново.

Коли я зайшла до квартири, я застала Павла і Віку разом. Вони були у моїй спальні.

Потім я плакала на балконі, а Настя заспокоювала мене: «Ви не заслуговуєте такого ставлення до себе! Я розумію, що після цього ви розлучитеся з моїм батьком. Розумію, що ми не побачимося більше. Ви ж для мене стали наче мама рідна. Скільком речам мене навчили. Я вдячна за це і не хочу, щоб вас обманювали!»

Я обійняла Настю. Яка ж вона хороша та добра дитина. Ця дівчинка не була такою підлою, як її батько. Її слова допомогли мені не впасти у відчай.

Так, звичайно, наступного ранку я вигнала Віку і Павла зі своєї квартири. Чоловік мій колишній повернувся з дочкою до своєї матері. Ми розлучилися з ним. З Вікою я теж обмежила спілкування.

Єдине, що я хотіла – бачитися з Настею, до якої я так звикла! Ми спілкувалися з нею після школи. Інколи вона приходила до мене додому. Я допомагала їй з уроками, купувала подарунки.

Якось ми з Настею прогулювалися парком і смакували морозиво. Нас в ту мить побачив Павло. Я думала, що він розгнівається, що я продовжувала спілкуватися з його дитиною. Натомість він сказав, що Настя досі нехрещена. І якщо я погоджусь, можу стати її хрещеною матір’ю. Я була здивована і не відмовилася від цієї пропозиції. Тепер Настя – моя похресниця.

Моя подруга Віка розлучилася зі своїм чоловіком. Вона вийшла заміж за Павла. Я вже давно пробачила їм той інцидент у душі, але спілкуватися з ними обома не хотілося більше.

А сама я випадково познайомилася з колишнім чоловіком Віки. Юра виявився приємною та доброю людиною. Дивовижно, але між нами теж розпалився вогонь. Зараз ми з Юрою разом живемо. Чекаємо на поповнення зовсім скоро. Але розписуватися все одно не поспішаємо.

З нашими колишніми спілкуємося інколи, та тільки тому, що я хрестила Настю. Та дружби між нами вже немає. Віка злиться, бо розуміє, що її пасербиця до мене прихильніша, усі мені секрети розповідає, привітніша, ніж до неї. Моя колишня найкраща подруга не втручається у наші з Настею стосунки, хоча видно, що дуже ревнує.