У 17 вона народила першого сина й одружилась, як тоді думала «з великої любові», але через три роки її «любов» почала зраджувати й запропонувала розлучитися, щоб мати змогу спокійно жити з новою обраницею. Хоча й молода сім’я розійшлась з великим скандалом, та на відносини чоловіка та свекрухи із сином це ніяк не вплинуло.
Незабаром її чоловік перебрався у Німеччину, де зумів відкрити свою справу та стати повноцінним громадянам держави. Коли хлопчик виріс, той вирішив, що варто погодитися на батькову пропозицію та поїхати до нього у гості. Та гості не обмежилися одним тижнем і він вирішив залишитися там на навчання, а згодом й роботу шукатиме там.
Він і маму хотів закордон забрати, та її було некомфортно у чужій країні, тому, щоб якось допомогти мамі сказав, щоб вона здавала квартиру свекрухи, яку та переписала на нього ще за довго до своєї смерті. Мов тобі є де жити, а це непоганий додатковий дохід, будеш ним за комунальні послуги платити.
Ганна працювала у досить престижній фірмі, тому й зарплату отримувала відповідну і її цілком вистачало, тому додатковий дохід вона вирішила відкладати, бо не було у неї звичок при появі зайвих грошей, йти зразу їх витрачати.
Хоча й покохала вона повну протилежність собі. Орест, з яким збиралась одружитися Ганна, був справжнім транжирою, що готовий «просадити» кожну копійку, яка лежить у нього у кишені, але жінку це не злякало, і вони одружилися, проте про свій додатковий дохід та збережені за роки гроші вона навіть словом не обмовилась.
Нерідко до них у гості приходив син Ореста від першого шлюбу, щоб почаювати та повечеряти, але цього разу він прийшов з конкретною метою: попросити у батька 5 тисяч доларів на машину. Звичайно ж, така людина, як він не могла мати таку суму та й відкладати за свій вік він не навчився, тому син пішов додому з пустими руками, Ганна всю розмову мовчала.
Минув місяць з цієї розмови, як серед ночі роздався дзвінок від сестри Ганни, що зі сльозами повідомляла її, що у її доньки виявили рак і потрібна дорого вартісна операція в Ізраїлі, тому, якщо Ганна має якісь невеличкі кошти, то нехай скине їм. Вони всім родичам телефонують, щоб хоча б половину назбирати. Того дня на картці Ганни уже було 10 тисяч доларів.
Вона вийшла в іншу кімнату, де переговорила з сином і вони прийняли рішення, що всі гроші віддадуть на операцію, що вони й зробили.
Все проходило гладко, доки сестра Ганни не зателефонувала, щоб вкотре висловити свою вдячність, а слухавку взяв Орест та дізнався про всі гроші, що приховувала його дружина.
– Так отака ти мені дружина? Своїй племінниці все до останньої копійки, а моєму синові нічого? Так, могла б йому хоч частину суми дати, яку він просив! Але ж ні, ти дурисвітка!
Ганна намагалась пояснити чоловікові ситуацію, що склалась, але він її навіть слухати не хотів. Він же і так увесь у кредитах, власної квартири не має, гроші всі витрачає на непотріб, то як вона могла довірити йому таку суму грошей?
«Ну ти уяви собі, сину, він мене навіть слухати не став, сказав: «Я гроші у сина вкладатиму краще, ніж у таку дружину ошуканку!». А нічого, що його синові уже 30 з гаком років і пора б самому вчитися заробляти, а не у родичів просити? Та й чоловікові великі гроші довіряти – це себе не поважати, бо ж він їх може витратити знову на непотріб. Тим паче я ці гроші власною працею заробила, а не вони на мене раптово впали, то що я тепер не маю права вирішувати, куди мені гроші витрачати?