Навіщо мені дитина без нього? Забирай і тішся цією «дитиною любові»!

Доки Аліса готувала вечерю, діти почули возню біля дверей і побігли, щоб сказати татові новину. Не встигли вони повідомити новину зайнятому чоловіку за комп’ютером, як почувся голосний стукіт.

– Хто там? – запитала Аліса, підходячи до вхідних дверей.

Вона відкрила двері й спочатку здивувалась, бо там було порожньо. Хотіла вже їх закрити, як почула тоненький голос солідної жінки.

«Годі дивитися! Бери! Навіщо мені дитина без нього? Забирай і тішся цією «дитиною любові! Він же казав, що одружиться, то що мені тепер з цим щастям робити?!» – злісно промовляла вродлива жінка. Спочатку Аліса дивилась на неї та не могла зрозуміти, про що йде мова. Перші кілька секунд вона стояла мовчки, просто дивлячись на маленький згорток з немовлям.

Це було надто несподівано. Вона не могла повірити, що чоловік їй зраджував, а тут це стало явним не тільки для неї, а й для всіх. З її очей потекли сльози, вона не могла стримати емоцій. Пригорнула немовля до себе, воно почуло чужий запах й почало плакати, прикрила двері й увійшла назад у квартиру.

– Люба, а коли ми вечерятимемо? – промовив чоловік із сусідньої кімнати, а коли вийшов, то побачив немовля – Це звідки…?

– Бог нам прислав її! – промовила Аліса. – Зараз ми швидко складемо список всього потрібного, і ти все купиш! – звернулась вона до чоловіка.

У них було двоє дітей, які ходили до школи, тому таке немовля поновило їхні батьківські почуття. Маленьку дівчинку назвали Олею, і всі у сім‘ї душі у ній не чули. Навіть дружина не бачила у ній дитину зради свого чоловіка, а полюбила її, як рідну. Проте чоловіка вона пробачити не могла, поводилась вона з ним холодно та відсторонено. Звісно, він розумів причини такої поведінки й зі всіх сил намагався залагодити свою провину, робив все, що міг, намагаючись виправити помилки минулого, але дружина ніяк не теплішала. Зрада висіла на них двох важким тягарем.

Роки йшли. Двоє рідних дітей Аліси вже виросли й почали будувати свої сім‘ї, тому її радістю була маленька Оля, що постійно дивувала маму своїми успіхами, досягненнями та теплими стосунками з нею.

Про коханку чоловіка новин не було, вона, мов крізь землю провалилась, після того, як залишила Олю на порозі чужого будинку, тому життя немолодого подружжя текло звичним річищем.

Лише одного дня коханка дала про себе знати. Вона знову постукала у знайомі двері й почала повільно говорити, не підводячи голови, бо її було соромно за свій зовнішній вигляд та стоячий запах перегару.

⁃ Ви мене пробачте, та я тут колись згорток залишала, у ньому все моє життя лежало, ви його не бачили?

Оля здивовано поглянула на жінку й не знала, що відповісти, не почувши відповіді та пішла геть. Після цього вона більше не з‘являлась у їхньому житті.

Дівчина почала давно про щось здогадуватися, а ця жінка лише більше підтвердила її сумніви, тому зі всім багажем підозр вона пішла до мами, яка і розповіла їй правдиву історію. Вона боялась реакції доньки, але хотіла, щоб та знала правду.

⁃ Мамо, у мене не має нікого ріднішого за вас! Я не знаю, якою сильною потрібно було бути, щоб прийняти мене, а не віддати на розпорядження долі! Я до кінця життя вам буду вдячна, що виховали мене й дали мені шанс на краще життя!

Аліса уважно оглянула доньку, обійняла її й щось ніжно прошепотіла на вухо про материнську любов.