«Не буде квартири – не буде дітей!»

Валентина з Андрієм живуть вже понад два роки у шлюбі. Вони познайомилися ще під час навчання в університеті на першому курсі. Зустрічалися довгих п’ять років, аж поки Олексій не вирішив освідчитися та запропонував Валентині стати його дружиною. Я як його мама, звісно ж, підтримала сина, але мені чомусь не подобалась Валентина з нашого першого знайомства. Я побачила, що вона шукає лише своєї вигоди.

Одразу після того, як син отримав диплом, він пішов працювати за своєю спеціальністю. Робота престижна – помічник архітектора в будівельному бюро. Валентина ж залишилась сидіти дома. Вона постійно говорила, що не може знайти ніякої роботи, а йти після інституту працювати продавцем або десь на виробництво відмовлялась. Мовляв, не її рівень. Хоча насправді навчання в університеті не дало їй жодних навичок та вмінь.

Час від часу син приходить до нас з батьком в гості, й ми бачимо, що він засмучений. А коли ми прийшли до нього додому привітати його з днем народження та сиділи святкували, я зрозуміла причини його смутку. Прямо за столом Валентина влаштували йому скандал. Ми з чоловіком не хотіли втручатися у їхнє сімейне життя. Вони молоді, самі розберуся. Але я не витримала, коли з сусідньої кімнати почула, як Валентина кричала:

– Не буде квартири – не буде дітей!

Я вже хотіла йти розбиратися, що саме вона мала на увазі, але мій чоловік мене відмовив, і ми тихенько пішли додому. На наступний день я зателефонувала своєму сину та запитала в нього, що сталося. Він розумів, що приховувати немає ніякого сенсу, адже ми були свідками їхньої сварки.

Андрій розповів, що Валентині не подобається, що вони мешкають у найманій квартирі. Вона часто йому нарікала, що коли вона виходила за нього заміж, то розраховувала на те, що вони будуть мешкати у власній оселі. Тепер кожного разу, коли вони сваряться, вона не припиняє повторювати, що в них не буде ніяких дітей, поки вони не матимуть власної квартири.

Я знаю, як Андрій любить дітей. Він неодноразово мені говорив, що чим швидше хоче завести власного малюка. Адже родина без дітей неповна. Він навіть погодився з тим, що дружина не працює, він погодився з тим, що вона майже ніколи не готує, але діти для нього були головним.

Я навіть не знаю, що порадити своєму сину. Мені хочеться, щоб все було якнайкраще. Чоловік також переживає за майбутнє родини. Він неодмінно хоче онуків, тому повністю підтримує Андрія. Навіть запропонував продати нашу трикімнатну квартиру та купити дві менших.

Але ж де це бачено, щоб жінка шантажувала чоловіка дітьми. Якщо вона таке витворяє з самого початку, то що ж буде далі. А ну, якщо їй завтра захочеться ще чогось.

Я спробувала з нею порозмовляти, але у відповідь почула лише грубість. Що робити далі – невідомо. Родина майже на межі розлучення. Сьогодні я зловила себе на думці, що може так воно буде й на краще. Точно знаю, що якщо син наважиться, то відмовляти його не стану.