ЖИТТЯ

Не була в рідному селі понад 7 років! Не могла бути там після того, як жінка, яка повинна була стати моєю свекрухою, розлучила мене з коханим чоловіком

Зараз я успішна жінка, яка має все: квартиру, машину, кар’єру, друзів. Та я досі не маю сім’ї, а все через випадок, що стався майже 10 років тому. Тоді я була молодою дівчиною, тільки закінчила навчання та планувала вийти заміж за коханого чоловіка. Та мама нареченого перекреслила все моє життя.

Моя родина ніколи не була багатою, а після сmepті батька стало взагалі сутужно. Родом я з невеликого села, тож роботи там було не дуже багато, мама, щоб прогодувати мене та одягнути, змушена була хапатися за все. Вона працювала в школі, брала учнів, а іноді й погоджувалася допомагати сусідам по господарству.

Ми не були бідними: мали, що їсти, у що вдягтися, мали житло. Та ремонт чи поїздку на море на відпочинок ми не могли собі дозволити. Проте мама намагалася, щоб у мене все було для навчання, тож коли у всіх з’явилися комп’ютери, мама якимось правдами й не правдами змогла вибороти його й мені, та й на навчання мені назбирала.

Реклама

Після навчання я твердо вирішила повернутися в рідне село. Там була моя мама, я вирішила їй допомагати. А ще там був і Михайло – моє перше кохання. Він був старшим за мене, до того ж багатим, тож у нас були різні компанії, і хоч у нашому селі всі знали один одного, проте по-справжньому ми знайомі не були.

Коли я повернулася до села, то була здивована, що Михайло почав залицятися до мене. Проте я була й на сьомому небі від щастя. Я розуміла й те, що нерівня йому, та він завжди говорив, що коли його мама мене пізнає, то полюбить.

І ось якось Михайло запросив мене на побачення аж у місто. Там він повів мене до шикарного ресторану, подарував величезний букет моїх улюблених білих лілій. Ми провели чудовий вечір, і під кінець він зробив мені пропозицію.

Наступного дня ми пішли знайомитися з його батьками. Я відразу помітила, що його мама не зраділа, коли ми розповіли про заручини. Вона майже не спілкувалася з нами, просто сиділа мовчки й начебто злилася.

Коли ми пішли від батьків Михайла, я розповіла йому про свої побоювання, що, напевне, не сподобалася його мамі. Він відповідав, що то все мені здалося, що якщо б мати була проти, вона б відразу про це сказала й так далі.

Ми почали готуватися до весілля, і я якось про все інше забула. Та саме в день, який би міг стати найщасливішим для мене, я прокинулася вдосвіта й з якимось почуттям тривоги. Й недарма, адже наречений мій так і не з’явився. Свати пішли до Михайла, та його вдома не виявилося, а його мати сказала, що він ніколи не одружиться з «цією голодpaнкою».

Я була спустошена й осоромлена. Звичайно, я більше не могла залишатися в рідному селі. Мама зателефонувала якимось далеким родичам у столицю, і вони погодилися прийняти мене. І тепер я дуже їм вдячна.

Я переїхала. Стала працювати, навчатися, удосконалюватися. Я зосередилася на роботі та кар’єрі. Згодом я стала успішною молодою жінкою. На жаль, через три роки після мого переїзду не стало мами. Дякую сусідам, які все влаштували, я приїхала всього на день, бо ще й досі не могла бути в рідному селі. Я залишила хату на сусідів, вони обіцяли іноді туди приходити, хазяйнувати й слідкувати, щоб її, бува, не розібрали. Того дня я в останнє була вдома.

Не була в рідному селі понад 7 років! Не могла бути там після того, як жінка, яка повинна була стати моєю свекрухою, розлучила мене з коханим чоловіком. Та тепер я приїхала, щоб владнати справи з будинком – його захотіли купити, точніше просто землю, бо новий власник збирався будувати великий дім з нуля.

У рідному селі мене не впізнавали. Та коли я біля магазину побачила маму Михайла, то одразу зрозуміла, що то вона. Та тепер переді мною стояла стара згорблена жінка, а не доглянута та успішна, як то було колись. Вона також мене впізнала, почала вибачатися за те, що зруйнувала мою долю й долю свого сина. Вона розповіла, що Михайло її не пробачив, хоча й підкорився тоді її волі. Він так і не знайшов собі жінку, не одружений, та ще й до чapки заглядати став після мого від’їзду. Я сказала, що пробачаю їй та пішла.

І після цього я нарешті відпустила образу. Я зрозуміла, що я вільна, що я можу влаштувати свою долю, як захочу, я достойна сімейного щастя. До цього я не підпускала до себе чоловіків, та тепер я знаю, що то був страх і стара образа. Я ні про що не шкодую, зате нарешті зможу жити на повну!

Реклама

Також цiкаво:

Close