Тепер я живу з колишнім чоловіком своєї доньки, й мені не соромно!

Мене звуть Соломія, і все моє життя у мене були проблеми з чоловіками й побудовою з ними стосунків. Не скажу, що я сильно перебірлива, та не хотілось жити з абиким, тому, коли зрозуміла, що все так і залишиться, вирішила для себе народити дитину.

Після народження доньки моє життя набуло нового сенсу й барв, я нарешті почала відчувати себе живою.
Оскільки з однієї зарплати мені було мало, щоб забезпечити доньку всім необхідним, я влаштувалась на другу роботу.

Моя Надійка бачила, як я важко працюю для її майбутнього, тому старалась гарно вчитися й змогла поступити на державне місце в університеті. Згодом моя подруга допомогла влаштувати Надійку на роботу. Я була щаслива, бо нарешті могла б видихнути й працювати на одній роботі, але донька показала мені «фе» на роботі, мов вона гідна кращих умов й платні. Але працювати там таки залишилась.

Через рік вона оголосила мені, що одружується з колегою по роботі, Владом. Він мені відразу сподобався, хороший, спокійний, смішно жартує й, головне, сильно кохає мою доньку.

Надя мала важкий характер й нерідко мені було шкода Влада, але донька не хотіла мене слухатися й змінюватися, натомість після народження дитини, вона заявила, що хоче знайти собі кращого чоловіка, нахабнішого й впертішого.

Не встигли вони з чоловіком офіційно розійтися, як донька вже бігала по побаченнях й шукала нового кавалера, а всі мої спроби «урозумити» її закінчувалися повним провалом й криками про те, що я нічого не розумію.

Так вона й почала свої стосунки зі Славіком, який мені зовсім не подобався. Він постійно хвалив себе, хоча й нічого сам не досягнув. У майже 30 років він не мав роботи, жив з батьками й не міг нормально побудувати речення. Одним словом, повна протилежність першого зятя.

Вона втікла від першого чоловіка, почала жити у мене, тому поки вона бігала на побачення з новим коханням, я сиділа з внучком Олегом. Коли я спробувала їй пояснити, що не можу постійно доглядати внука, доки вона поводить себе, як підліток, то вона розлютилась й привезла до нас у квартиру свого Славіка, оголосивши, що тепер він житиме з нами.

Надя не помічала того, як погано він ставиться до мене й онука, як він від нас вимагає гроші й ображає. Інколи, мені здавалось, що вона навмисно на все закриває очі, щоб вижити нас.

Загалом, довго я так жити не змогла й незабаром у мене стався інсульт. Я провела у лікарні кілька тижнів, а коли повернулась, то стала свідком конфлікту між Владом і Надьою, який скаржився, що її новий чоловік вдарив їхнього сина. Конфлікт тривав довго й у кінці перший зять повідомив, що забирає сина до себе. Донька не стала перечити й, мені здалось, що намагалась приховати радість.

Я розуміла, що сенсу мені залишатися тут без внука немає й попросила Влада, щоб він мене забрав з собою. Здавалось, він розумів, у якому я становищі й відразу погодився.

У нього була велика квартира, тому труднощів разом жити не виникало. Я допомагала чим могла й завжди чула похвалу з його боку. А коли дізналась, що він одружується вдруге, то одночасно зраділа й спохмурніла, бо це означало, що я буду змушена повернутися до нового зятя.

На щастя, Влад не хотів мене виганяти, й з його новою дружиною ми швидко потоваришували, тому я помагала їм по дому, готувала їсти й слідкувала уже за двома внуками, а вони ставляться до мене, як до рідної!

Моя ж донька зовсім не хоче підтримувати зі мною зв’язок, я намагалась помиритися з нею, та все даремно…