Не д@вала класти продукти до холодильника, прати у пральній машинці, яку придбала за свої гроші. Не до3воляла купатися у ванній, щоб не вuтрачали багато води

– Хіба так можна робити? Це ж твій син! – повчала я свою сестру Валентину.

Моя сестра вийшла нещодавно на пенсію. У неї єдиний син. Він живе зі своєю дружиною та дітьми разом з матір’ю в одній квартирі.

Син Валерій ходить на роботу, отримує мінімальну заробітну плату. Невістка Ніна сидить удома, працює онлайн у компанії на віддаленій роботі. Вони ледве зводять кінці з кінцями, але якось вдалося накопичити на ділянку під дачу.

– Краще б вони взяли квартиру в іпотеку, з’їхали від мене і жили окремо. Це просто жахливо жити уп’ятьох у двокімнатній квартирі! – скаржилася мені моя сестра.

В сина Валентини двоє діточок, які цілими днями перебувають вдома разом з невісткою. Діти бігають, кричать, не дають спокою. У неї вже такий вік, що хочеться тиші. Вже шостий рік, як дві сім’ї живуть під одним дахом.

– Невістка нічого не допомагає, сидить у своєму комп’ютері, відповідає на якісь дзвінки. Хіба це заробіток? Якби вона пішла кудись на роботу, дітей би в садок віддала, була б зовсім інша справа. – обурюється сестра.

Валя вирішила, як можна швидше позбутися сина та його родини. Вона почала докучати їм. Не давала класти продукти до холодильника, прати у пральній машинці, яку придбала за свої гроші. Не дозволяла купатися у ванній, щоб вони не витрачали воду.

– А що ж невістка? – запитала я.

– Що вона мені зробить, якщо тут все моє? Я їм кажу: не влаштовує щось, то знімайте собі квартиру!

Моїй сестрі від покійного брата її чоловіка залишалась квартира по заповіту. Брат все життя прожив сам, у нього нікого з рідні не було, окрім чоловіка Валі. Сестра їздила до нього та постійна допомагала, тому  він і залишив їй квартиру.

– Скільки мені на цьому світі залишилось жити? Все одно житло буде сину і його сім’ї! Так чого я зараз не можу пожити для себе? – запитує сестра. – Хай думають про те, щоб мати своє житло. Чого сподіватися на когось?

Скільки я не переконувала Валю, щоб вона хоч свою квартиру залишила сину, а сама пішла жити в іншу, ту, що дісталась їй по заповіту. Але переконати її мені не вдалося. Вона вважає, що те житло краще здавати квартирантам та мати якийсь дохід до пенсії, бо дітям завжди грошей мало.

Якби у мене була така ситуація, я ніколи так би не вчинила. Адже він її син, і вона повинна жити заради нього та онуків.

А як думаєте ви: правильно робить моя сестра чи ні?