Моя мама рано залишилася без чоловіка. Тато помер, коли мені було лише 3 роки. Спочатку вона, як любляча жінка, сумувала за своїм чоловіком, але згодом вирішила влаштовувати своє особисте життя.
Доки я закінчила школу, у мене було п’ять вітчимів. Не можу сказати, що мамині чоловіки до мене погано ставились, але її уваги та підтримки мені не вистачало. Я виросла. У мене самої є своя сім’я, але стосунки з рідною матір’ю так і не стали теплими.
Натомість свекруха Наталія Степанівна була дуже чуйною жінкою. Вона теж жила сама, тому всі свої сили спрямовувала на допомогу нашій молодій сім’ї. Після народження дочки Катрусі я перестала заробляти, тому все фінансове навантаження сім’ї лягло на мого чоловіка Артема.
Коли дочці виповнилося півтора року, я вирішила повертатися на роботу. В цей час у Наталії Степанівни на роботі почалися скорочення. Хоча вона не підпадала під категорію працівників, які не потрібні компанії, але молоді спеціалісти, яких хотіли скоротити, постійно глузували з її віку та відверто висловлювали своє невдоволення з приводу їхнього майбутнього звільнення. Вони вважали, що Наталія Степанівна вже передпенсійного віку, тому повинна поступитися своїм місцем молоді.
Свекруха не витримувала таку травлю. Я порадилася з чоловіком, і ми вирішили запропонувати його мамі посаду няні, оскільки при моєму виході на роботу це питання було на першому місці. Звісно, я розумію, що свекрусі теж потрібно за щось жити, тому ми їй запропонували зарплату. Спочатку вона не погоджувалася, оскільки їй було незручно обтяжувати нас такими фінансовими витратами. Але згодом нервове напруження на роботі стало настільки сильним, що вона сама звільнилася.
Я промоніторила ціни на послуги няні, і ми запропонували свекрусі значно меншу суму, але вона влаштовувала всіх. Таким чином я вийшла на роботу, свекруха отримала нового роботодавця – власну онуку.
Наталія Степанівна щодня поспішала до нас, щоб ми могли вчасно вийти з дому на роботу. За час нашої відсутності жінка встигала прибрати, попрати, попрасувати, приготувати їжу не тільки для онуки, а й для нас з чоловіком. Це було дуже зручно. Не знаю, як би ми справлялися без неї. А про те, щоб з такими темпами гасити іпотеку, й мови не йшло б.
Одного дня про плату за послуги няні, яку отримує Наталія Степанівна, дізналася моя мама. Скільки дорікань було на свекруху. Вона вважає, що справжня бабуся ніколи не вимагала грошей у дітей, тим більше знаючи, що ми платимо кредит. Я намагалася її переконати в тому, що це саме ми наполягли на оплаті праці. А якби бабуся взагалі відмовилася, то послуги професійної няні нам би обійшлися в три рази дорожче. Ще однією перевагою такої угоди є те, що в дім приходить все ж таки не чужа людина, а рідна бабуся.
Ніякі слова не змогли виправдати в її очах мою свекруху. Тому я облишила всі спроби та сказала, що ми самі знаємо, як керувати своїми доходами та саме так хочемо ними розпоряджатися. А вона на своєму: «Не личить рідній бабусі оббирати дітей».
За весь період дошкільного віку моя дочка ні дня не ходила до дитячого садка. Її вихователькою була рідна бабуся. Вона купувала їй розвиваючі іграшки, читала разом з нею казки, поезію. Навіть на дитячому майданчику дочка грала м’ячем зі своєю бабусею. З власної ініціативи свекруха записала дитину до басейну і регулярно її туди возила.
Щоліта ми відправляли Катю з бабусею в пансіонат біля моря на цілий місяць. Спочатку вони були там самі, а останній тиждень приєднувались і ми до них. Тоді вже разом поверталися додому.
Одного дня, коли ми з чоловіком повернулися з роботи, Наталія Степанівна захотіла серйозно з нами поговорити. Оскільки вона вже отримує пенсію, то не потребує в оплаті своєї праці, тому пропонує не брати з нас гроші. Я відразу зрозуміла, звідки ростуть ноги у цієї розмови. Це моя мама їй дорікає за жадібність.
Не розумію, чого не вистачає моїй матері. Ми з чоловіком не обділяємо її фінансовою підтримкою. Іноді допомагаємо оплатити комуналку, даруємо дорогі подарунки на свята. Та й зовсім не набридаємо своїми проханнями про підтримку. Сама ж вона при цьому ні одного разу не запитала, як ми справляємося, чи потрібна нам допомога. Я знову завела розмову з матір’ю і наполегливо просила не вмішуватись в фінансові питання нашої сім’ї.
Коли 1 вересня ми сіли за парту вперше, то вчителька була дуже здивована. Катя мала набагато кращі навички з читання і письма, ніж деякі діти, які ходили до дитячого садка. Вона стала допитуватися, до якого репетитора ми водили дочку. Коли я зізналася, що весь час з дитиною займалася бабуся, яка не має педагогічної освіти, вчителька не повірила мені.
Нещодавно у свекрухи стався мікроінфаркт. Обійшлися крапельницями та курсом реабілітації. Але доглядати за онукою в цей період вона не мала змоги. Постійно переживала, як ми без неї справляємося. Я заспокоїла її, що Катя вже більш самостійна, тому не потребує такої опіки, як раніше. У зв’язку зі складною ситуацією в країні наша фірма частково перейшла на віддалену форму роботи, тому я тепер можу частіше бути вдома. У чоловіка та ж сама ситуація, тому ми по черзі справляємося зі своїми батьківськими обов’язками.
Щойно моя мати дізналася про те, що ми залишилися без няні, відразу ж прийшла до мене з пропозицією за гроші дивитися за онукою. Я була обурена:
– Так ти ж сама говорила, що не личить рідній бабусі оббирати дітей. А тепер сама пропонуєш свої послуги за гроші? Ми не потребуємо твоїх послуг, самі справляємося.
Мама образилась на таку мою відповідь. Вона ж стільки нервів мені з’їла, доводячи, що свекруха робить неправильно, коли бере з нас гроші. Можливо, я й не права, що так різко говорила з матір’ю, але коли нам дійсно була потрібна її підтримка, вона вирішила залишитись осторонь.
Тепер, коли ми впевнено стоїмо на ногах, вона захотіла допомогти. Весь час мати піклувалася тільки про своє особисте життя, а на старості вирішила ще й заробити на мені. Принципово не погоджуватимусь на її пропозицію. А ви як вважаєте, чи правильно я вчиняю? Чи, можливо, слід прийняти її пропозицію і забути про образи?