Не можу більше тepпiтu цю нeвістку. Сама сидить у декреті, ні копійки не заробляє та ще й носом вертить. Уявляєш, ми їй вчора гарного візочка привезли, а вона ще й сміє говорити: «Не буду я у такому свою дитину возити!»

Наш син та Аліна разом вчаться зараз на магістратурі, одружилися пів року тому, як люблять говорити у нас, «по зaльoту». Син зараз підробляє, як може, і вчиться, а невістка академічну відпустку взяла. І от з дня на день невістка повинна народити нам онука.

Та хочу я тобі розповісти не про те. Ми з чоловіком оце на днях у куми візочок купили, на ньому лише одну дитину відкатали, виглядає, як новий, їздить добре, навіть, досі маневровий. А ще б! Ми ж за нього три тисячі гривень дали! А ми не багатії, тому така сума для нас дуже значна!

Загалом, привезли ми його додому, син щасливий, дякує нам, ми й самі ще раз збадьорилися, що правильний вибір зробили. Невістки ще тоді дома не було, вона на манікюр пішла (а як це так фотографуватися з дитиною і без красивих нігтиків?). Повернулась вона додому і влаштувала нам цілу сцену зі сльозами й криками.

⁃ Та ви знущаєтесь з мене! Що це за СРСР? Поверніть його назад! Ви його що на смітнику знайшли? Я у такому свою дитину не возитиму! Я вже нового гарного візочка заказала, ось на днях має прийти з Польщі, лише 8 тисяч вартує.

Нам уже з чоловіком стало цікаво, чим же той візок «сучасніший» від нашого. Приносить нам невістка й показує чорний візок, а всередині червоний. У мене слова навіть у речення перестали пов‘язуватися! Кажу тобі, як маленька тpyнa ! З того всього ми з чоловіком хреститися почали, а невістка лише звісно на нас поглядала.

Потім я опам‘ятала і згадала скільки коштує ця «сучасна гарна річ» й запитала у невісточки, де ж вона такі гроші знайшла.

⁃ Всім батьки допомагали з першим транспортом. Тому я думала, що ви з моїми батьками могли б порівно поділити цю суму. Як-не-як, перший внук.

⁃ Ти зараз уже пів року живеш на наші гроші, їси нашим коштом і навіть не поцікавилась, чи маємо ми звідки взяти тобі ті 4 тисячі? Так ти ж за все своє життя ні копійки не заробила, звикла на чужій шиї сидіти й нічого не робити!

Невістка образилась, зібрала речі, а за нею і син, мов не може покинути її вагітну, пішли жити до якоїсь подруги. Тепер ще й чоловік на мене злий ходить, говорить, що то я винна, що діти поїхали, а раптом тепер невістка не захоче нам онука показувати.

Всі навколо мені говорять, що я не права, мов вона вагітна, і до неї дослухатися потрібно, але як же так, що вона може керувати грошима, які я заробляла своїми руками, без мого відома? Немає у мене слів.