Зараз мій син та донька живуть дорослим життям, мають свої сім’ї та діток. Раніше вони жили зі мною разом у селі, а потім поїхали навчатися до міста і там залишилися. Тепер вони лише приїздять до мене у гості й раніше я радо їх зустрічала, а тепер мені хочеться тікати з дому, коли вони є там.
Раніше, коли вони до мене приїздили, я була повна сил та енергії – готувала багато страв, смаколиків, прибирала у всьому домі, влаштовувала їм справжній люксовий курорт, де навіть у магазин їм не доводилось ходити. Але зараз все змінилось.
Традицію так зустрічати гостей я взяла ще від своєї мами, адже вона завжди багато для нас робила, але з часом ми почали помічати, що мама сама не справляється і допомагали їй, могли й в магазин сходити, і посуд самі помити, й за дітьми приглянути. Мамі доводилось важко, коли ми всі приїздили у гості, тому ми завжди їй допомагали, хоча вона ні разу про це не просила.
Зараз такі гостини мені даються все важче і важче, і я надіялась, що діти мені допомагатимуть, адже вони повертаються додому, про допомогу з боку зятя та невістки я і не надіюсь, адже вони чужі люди. Я вже навіть натякала доньці та синові, що мені важко, але вони все одно не розуміють або удають.
Зараз я маю все менше сил, щоб стояти біля плитки щось готувати, сидіти з дітьми цілий день і встигати за ними всіма прибирати. Якщо вони й приїдуть, навіть на два дні, то я потім відходжу від цього по кілька тижнів.
Я розумію, що мені потрібна допомога дітей, але прямо попросити про неї не можу, адже у нашій родині прийнято, що за все відповідає господиня, а гості мають відпочивати. Я вже навіть думала просити дітей приїздити до мене без ночівлі, але боюсь їм про це сказати, тому що вони можуть образитися й подумати, що я їм не рада.
Я зупиняю себе від думок, щоб просити у дітей допомоги, адже вони приїжджають до мене відпочивати, але хіба так може довго тривати?
Через тиждень вони знову мають навідатися, а я прихворіла, навіть не знаю, чи зможу зробити все заплановане, мені потрібна чиясь допомога, але попросити у дітей прямо соромлюсь. Але ж хіба є щось погане у тому, щоб діти допомагали батькам?
Щоб ви порадили нашій читачці?
