ЖИТТЯ

Не навантажуйте нікого своїми проблемами. Навіть власних дітей чи родичів.

У шістдесят п’ять років я захворів. У мене закінчився цукор. Я хотів попросити молодого сусіда сходити магазин, але передумав. Я пив чай без цукру. І нічого не сталося: мій організм не “поскаржився”.. Але головне в іншому: я не попросив, а отже нікого не навантажив своїми проблемами.

Колись давно я був в подібній ситуації. Тоді захворіла моя дружина, ліків не було, а вийти з дому я не міг, через зламану ногу . Діти навчалися в іншому місті. Наша сусідка погодилася допомогти нам. Та в перший день в неї не було вільного часу. Наступного дня вона принесла нам ліки. Але врешті-решт дружині стало краще без ліків, на наступний день вона вже сама могла піти до аптеки.

Я вважаю, що не повинен порушувати принцип своєї незалежності: ніколи нікого, в тому числі й рідних, ні про що не просити. Так легше, і навіть, як не дивно, цікавіше жити.

Реклама

Я почав розвивати в собі принцип незалежності ще з дитинства. Я повинен просити тільки в крайньому разі, коли не можу обійтися без прохання.

Наприклад, не позичати гроші. Я намагаюся обходитися своїми силами. Попрошу в родича, він дасть. А що він думатиме чи відчуватиме Він не зізнається. А раптом це його останні заощадження. І він буде відчувати дискомфорт у душі.

І я не повинен просити своїх дорослих дітей. Теж тільки в крайньому разі. Якщо я дійсно в жахливому стані. А інакше я можу лягти, встати, зварити ту ж кашу і з’їсти її навіть нічим не мащеною. Але я не буду просити: Я буду спати спокійно. Потім одужаю – і все налагодиться.. Краще нікого не обтяжувати, в тому числі й рідних дітей.

Це моє життя, а отже і проблеми мої.

Якщо якесь свято, а мене не запросили – доньки чи друзі – я не буду запитувати про причину. Я знайду чим зайнятися.

Головне – не жаліти себе. Виникнуть ненормальні думки: доньок  виростив, а в магазин нікому піти – все Ця образа прийде, і вона буде висмоктувати останні сили. Або: в мене пенсія мала, а дочки не питають, чи є вистачає грошей? І мені стає шкода себе. Це знову образа. Вона зруйнує моє здоров’я і мої стосунки з доньками.

Тому я намагаюся взагалі ні про що не просити. А потім радію: дякую Богу, що Він допоміг мені обійтися без допомоги оточення. І мені це вдалося.

Я не прошу ні хліба, ні грошей, ні порад, ні привітань. Всьому свій час, прийдуть і поради, і привітання, і гроші, і хліб, і видовища.

Я це теж відчув. Після прохання душа трохи закам’яніла. Відчуваєш провину, що когось навантажив своїми проблемами. Коли я обходжу своїми силами, то й відчуваю себе краще, моє сумління чисте.

Реклама

Також цiкаво:

Close