«Не побачать твої батьки нашої майбутньої дитини! Я тобі це обіцяю!»

Від початку спільного життя з чоловіком ми прийняли рішення, що всі відкладені гроші будемо зберігати для купівлі власного житла, тому рідко дозволяли собі подорожі чи дорогі речі. За декілька років ми так і не могли назбирати потрібної суми, тоді чоловік вирішив в черговий раз натякнути своїм багатим батькам, що нам би не завадила допомога і….

Вони нас проігнорували. Удали, що взагалі не розуміють, про купівлю якої квартири може йти мова.

До заміжжя та знайомства з його батьками я і подумати не могла, що його батьки такі забезпечені люди, бо поводився він, як і всі інші, й особливо нічим дорогим не виділявся, тому одружувалась я виключно через любов.

Ми з Владом після одруження з’їхалися й почали жити разом в орендованій квартирій, хоча ми двоє непогано заробляємо, та досі з тими комунальними й оплатою оренди не змогли назбирати потрібної суми на перший внесок за власне житло.

Ось недавно ми разом з чоловіком  були у гостях у його батьків, і вони знову почали нам розповідати, як же хочеться їм поняньчити онуків, тоді я їм і пояснила, що дітей заведемо лише після першого внеску за власне житло, бо з тратами на дитину точно все життя проведемо по орендованих квартирах. Вони двоє удали, що не розуміють, як можуть допомогти нам у цій ситуації.

Після цього, кілька тижнів тому, я зробила тест й вияснила, що вагітна. Звичайно, ми з чоловіком навіть не розглядали варіант з абортом й чомусь понадіялися, що його батьки допоможуть нам зробити перший внесок. Як-не-як, у них онучка чи онук родиться, то чому б не зробити дітям подарунок?

Коли мій чоловік поїхав їх радувати, то вони дійсно були щасливими, коли почули таку новину, але на наше прохання з допомогою оплати першого внеску – вони знову проігнорували, а свекруха додала: «Для вас – у нас не має грошей!».

Але я не розумію навіщо так брехати? Якщо на тій же зустрічі родиною, свекор ділився з нами новиною, що збирається купити машину, що коштує, як половина звичайної трикімнатної квартири.

Звичайно, ми не захотіли бігти туди й влаштовувати їм скандали, чи вимагати грошей, проте ця ситуація мене дуже образила.

Для себе я прийняла рішення, що бабуся з дідусем повинні дивитися на свою нову машину, а не на онучку, бо їм плювати, де вона житиме. Таким чином, я не знаю, коли захочу і чи захочу взагалі її їм показувати.
Вагітність я провела в очікуванні, що ось-ось його батьки передумають й приїдуть миритися та допоможуть нас, але вони продовжували мовчати.

Ось з дня на день я маю народити й зараз у мене материнських почуттів більше ніж будь-коли, тому я взагалі не можу зрозуміти свекруху, яка начхала на свою онучку і сина заради якогось автомобіля!

Я тепер навіть не знаю, чи можна їх вважати батьками!

Що ви думаєте про це? Яка сторона має рацію?