ЖИТТЯ

«Не потрібен тобі такий чоловік!» – повторюю доньці!

«Я вже й не знаю, що робити, на все готова, аби донька покинула цього «чоловіка»! – говорить Ольга Богданівна, – уяви собі, п’ять років живуть разом й навіть не подумав пропозицію зробити, а у них вже дитина трирічна є! Не знаю, на що вона дивиться і де її розум, але це вже терпіти просто неможливо!

Ольга Богданівна охоче перераховує всі вади громадянського чоловіка своєї доньки, аби її лишень послухали й кивнули!

Реклама

– Ну, гаразд, не хочуть вони одружуватися, але чого ж молодий батько донечці часу не приділяє? Їй зараз три роки, вона дуже хоче батьківської любові, а той з нею навіть погуляти не хоче. Якщо вже такі стосунки з донькою, то що вже казати про те, що він вдома нічого не робить! Гаразд, він вважає, що прибирати й готувати їсти – жіноча справа, чому ж тоді донька вимушена й розетки міняти й електричні прилади сама ремонтувати?

Реклама

– Чому ж вона не викличе якогось спеціаліста?

– Ну, коли серйозні проблеми, то й викликає, але ж соромно його викликати, коли потрібно розетку змінити чи диван пересунути! Хоча це все були б дрібниці, якби він їх любив, але ж навіть цього у ньому немає. Він ніколи не переживає за неї, вона буде тягти великі сумки, а він буде йти поруч й навіть оком не мигне. Взагалі не цікавиться ні її життям, ні доньчиним. Я от їй кажу, що не потрібен їй такий, кращого знайде, тим паче ж не одружені, то чому просто не покинути його?

– І як вона до цього?

realt.onliner.by

– Та ніяк, лише повторює, що у них спільна дитина. Але от скажи мені, хіба це вирок, чи що? Її всього три роки, вона спокійно відреагує на його зникнення, тим паче, що він нею і так не займається. От Оля, сусідки донька, теж без батька росла і нічого, хорошою дівчинкою виросла. Та й моя донька з дитинства тільки зі мною, і що погана? А якщо пощастить, той зустріне когось, кращого, ніж її «мужиньок».

Галя, донька Ольги Богданівни, звичайна тридцятип’ятирічна жінка. Працює вона у школі, вчителем фізики й хімії, предмет важкий, тому репетиторством займатися доводиться рідко. Сама вона звичайна, особливими формами, красою чи характером не володіє, тому й до 18 років ніяких залицяльників не мала, а потім був лише негативний досвід, тому зустріч з добрим Олексієм стала справжньою знахідкою.

Весь вільний час вона приділяє доньці й у житті нічого змінювати не хоче, тим паче знає, що якщо від чоловіка піде, то навряд знайде хорошого батька для доньки. Звичайно, вона розуміє, що її чоловік не ідеальний, але й себе вона такою не вважає, тому всі слова мами пропускає повз вуха. Звичайно, вона знає про його недоліки, навіть про ті, про які мама здогадок не має, але як можна слухати жінку, що сама від чоловіка пішла й залишилась до старості наодинці.

– Та досить, Олю, навіщо ти їм життя псуєш? Хочеться їм так жити, то нехай живуть? От послухається вона тебе, піде від чоловіка, повернеться до тебе з донькою і що ви будете робити у своєму «жіночому царстві? Не факт, що вона відразу когось знайде, а може, як і ти, сама до старості буде. Воно їй потрібне? – скептично запитує сестра Ольги Богданівни.

– Вже хай би зі мною жили, ніж з ким попало! – лише відповідає жінка.

Що ви про це думаєте? Чи мають право мами лізти в особисте життя своїх дітей, чи краще мовчати й лише спостерігати за всім?

А якщо Ольга Богданівна права, і її донька «засліплена любов’ю», раз не бачить, який він поганий і що він їй не пара?

Реклама

Також цiкаво:

Close