Але одного доленосного дня все перевернулося з ніг на голову. Виходячи зі своєї квартири, я ледь не перевернула дитячу коляску під самими дверима, в якій, на диво, було немовля. Заінтригована і спантеличена, я завезла коляску всередину і виявила записку, в якій стверджувалося, що дитина є моєю онучкою, вірніше лист адресований моєму синові Андрієві, а він батько цієї крихітки, на ім’я Ангеліна. Від шоку я не могла прийняти чіткого рішення, тому скасувала свої справи і швидко повідомила синові, що в нас надзвичайна ситуація і він має бути в дома.
Я таке бачила лише в серіалах, та неодноразово читала в інтернеті. Але про те що це може статися зі мною навіть не уявляла. Але факт залишався фактом.
Приїхав син, і перше питання було про матір дитини і про те, хто вона, де вона і що ми маємо робити. Не дивлячись на те, що синові двадцять вісім, я відчувала його розгубленість, тому взяла на себе відповідальність. Андрія відправила в аптеку, щоб купити все необхідне для дитини, і щодо догляду за нею. Незважаючи на труднощі, я не могла ігнорувати відповідальність, яка лягла на мої і синові плечі.
Знайти матір дівчинки син зміг на другий день, вірніше вона сама прийшла. Принесла речі дитини, документи, та відмову від неї. Сказала, що в її плани не входить бути матір’ю. Не знаю про що вони довго розмовляли на дворі, але вернувся син сердитий, заявив, що не вдалося її переконати і запитав мене, що робити з дитиною. Я йому пояснила, розповісти вам не можу, бо в основному пояснювала не цензурними словами. Про те він зрозумів, що він тепер батько і несе відповідальність за свою доньку.
Турбота про дитину виявилася непростим завданням, і я пішла в декретну відпустку, щоб забезпечити онучці догляд, а син знайшов іншу роботу більш оплачувану, хоч і важчу. Я не спала безсонними ночами, намагаючись заспокоїти Ангелінині коліки та дискомфорт при прорізуванні зубів. Підтримка була неоціненною в ті складні часи, і цю допомогу мені надавала молода сусідка, Валя працювала медичною сестрою в нашій поліклініці. Мала тихий та сором’язливий характер, може через це у свої тридцять була не заміжньою. Я колись спілкувалася з її п0кійними батьками, були вони хорошими людьми. І от їхня донька стала для мене справжньою рятівницею.
Коли перший шок у Андрія пройшов, я помітила, що син став приділяти увагу Валі, яка була доброю і красивою молодою жінкою. Я його одразу попередила, щоб без серйозних намірі в до неї не ліз. Поступово між ними зав’язався зв’язок, і вони почали часто ходити на прогулянки з Ангеліною в компанії один одного. Зрештою, вони почали жити разом.
І от святкуючи четвертий день народження моєї внученьки, я дізналася, що знову стану бабусею. Сьогодні я можу з упевненістю сказати, що я найщасливіша людина на землі. Моя онучка принесла в моє життя сенс і радість. Прийняття батьківства моїм сином змінило його так, як я ніколи не могла собі уявити.
