ЖИТТЯ

Не так давно мені виповнилось 52 роки, і лише зараз я зрозуміла, що закохалась

Не так давно мені виповнилось 52 роки, я виростила дітей, облаштувала власне життя. Одного разу мені знадобилась фарба для невеличкого ремонту, тож довелось відвідати будівельний магазин, що розташовувався у центрі. У момент, коли я обирала потрібний колір, до мене підійшов статний чоловік. Зізнаюсь, у сивому красені я заледве впізнала свого однокласника Арсенія. Насправді, ніколи не думала, що у моєму віці можна відчути справжнє задоволення від життя.

У різноманітних фільмах я часто бачила, як жінки віку за 40 кардинально змінюють власне життя. І тепер я розумію, що було занадто самовпевнено думати, що я не зможу стати героїнею одного із таких фільмів.

Нещодавно мені виповнилось 52 роки, наші стосунки із чоловіком більше нагадують спілкування добрих сусідів. Ми зрозуміли, що зовсім не знаємо один одного, просто вийшло так, що одружились поспіхом, потім – діти, власне, котрі і утримували шлюб.

Реклама

Тепер діти виросли, усі завели власні сім’ї, мають свої справи і досить самостійні. Тож потреба у постійному догляді відпала, а, це, єдине, що пов’язувало нас із чоловіком. Нам зручно продовжувати проживати під одним дахом, та ми більше не ділимось планами на майбутнє, не обговорюємо деталі дня. Не дивно, що я втомилась від такого співіснування, тут кожна б на моєму місті втомилась.

Та чомусь мені здавалось, що у моєму віці вже неможливо щось змінити, і вихід був лише один: продовжувати існувати у такому стані. Певно, так було б і далі, якби одного дня не склалось усе інакше. Я вирішила зробили невеличкий ремонт, тож необхідно було обрати потрібну фарбу. Мій чоловік ніколи не бажав щось змінювати у квартирі, усе лягало на мої плечі, і на цей раз також. Виникло бажання освіжити кімнати, тож варто було почати із кольорової гами.

Коли я обирала колір, до мене раптом підійшов статний незнайомець. Цей чоловік не здався мені знайомим, та я одразу звернула на нього увагу. Красенем виявився мій однокласник Арсеній, із котрим у нас були романтичні почуття ще у шкільні роки. Як тільки я упізнала його, одразу пройнялась тими спогадами, знову на мить відчула себе тією закоханою дівчинкою.

У процесі спілкування з’ясувалось, що Арсеній знаходиться у аналогічній ситуації, що і я. Ми знайшли безліч тем для спілкування та розуміли один одного. Він почав натякати на те, що у школі ми були занадто юні для стосунків, та зараз маємо реальний шанс та можливість усе виправити. Прийняти це було складно, адже я вже мала сім’ю, крім того, діти б засоромили мене. Тому я пояснила своєму другу, що потрібен час для пояснення.

Скоро мав бути день мого народження, хоча чоловік і не згадував про це, адже завжди мав якісь окремі справи. На чутки, що він має коханку, я не зважала. Врешті, так сталось, що єдиний, хто зважив на свято для мене був саме Арсеній. Він здивував мене розкішними квітами та черговою пропозицією.

Тепер я точно переконалась у тому, що готова до шлюбу із новим чоловіком. Розумію, що чоловік не прийме таку ситуацію, власне, як і діти. Більше того, упевнена, що і моє оточення буде здивоване. Усі, з ким я спілкуюсь, вважають, що я маю жити в певних соціальних рамках.

Мої діти точно не підтримають мене, не знаю, що вони взагалі подумають про мене. Та, врешті, це моє життя, я маю зробити свій вибір і бути щасливою. Мені здається, що з часом вони приймуть це, зрештою, я завжди буду їх матір’ю. Звісно, щось зміниться, та ми продовжимо спілкування, як і раніше.

Власне, зараз я не зовсім усвідомлюю, куди саме прямую, і який результат на мене очікує. Та внутрішнє відчуття підказує мені, що усе буде добре. Врешті, я хочу відчути справжнє задоволення від життя, а не  просто співіснувати із чоловіком, котрому на усе байдуже.

Хоча мені досі складно прийняти правильне рішення, та якщо такий шанс дається, нехай і в 52 роки, чи не здається єдино вірним прийняти це?

Реклама

Також цiкаво:

Close