Не уявляю свого життя без онука. А ми ж ледве не відмовилися від нього!

Один телефонний дзвінок може різко змінити життя. Тепер я розумію, що саме від нашої з чоловіком реакції залежав подальший розвиток подій.

– Я Таня. Розумію, що це виглядає нав’язливо, але через 3 місяці ви станете бабусею, – почула я в телефонній трубці.

Дівчина запевняла, що не чекає від нас ніякої допомоги, але вважає несправедливим не повідомити нам цю новину. Коли я розповіла про цю телефонну розмову чоловікові, то він відразу ж хотів насварити сина та примусити його одружитися. Я була іншої думки. Не слід вмішуватись в життя молодих. Нехай самостійно вирішують, що їм робити. Нічого хорошого з примусового шлюбу не вийде.

Увечері на кухні за чашкою чаю ми поговорили з сином. Виявляється, що він дійсно зустрічався з Танею декілька місяців. Хлопець не обіцяв одруження, тому коли дівчина завагітніла, запропонував всі витрати за аборт взяти на себе. В лікарні Таня дізналася, що якщо перервати вагітність, то вона більше не зможе мати дітей, оскільки у неї негативний резус-фактор.

Дівчина не влаштовувала синові істерик, просто повідомила, що аборт робити не буде і претензій до сина не має. Таня знала, що самій їй буде важко. Вона розуміла, що нічого хорошого з їхнього шлюбу не вийде, але не могла позбавити себе права на материнство.

Син розповів, що Таня – одна дитина в сім’ї. Її мама померла, коли дівчина була у 8 класі. Спочатку вона жила з батьком, але з часом він почав пиячити. Оскільки чоловік не міг приділяти дитині достатньої уваги, вихованням дівчини займалася бабуся. Вона стала їй другою мамою. Коли старенька померла, то залишила онуці свою квартиру, де зараз живе Таня.

Тяжкі життєві обставини не завадили дівчині закінчити школу та курси крою і шиття. Вона працювала на швейній фабриці.

Ми заспокоїлись, що дівчина не тримає зла на нашу сім’ю і забули про цю історію. Ми ж навіть не знали, чи справді це синова дитина.

Ми жили своїм життям. Син навчався і вже підшукував роботу. Одного дня він запитав, чи потрібний нам старий телевізор, яким ми вже не користувалися багато років. Артем розповів, що Таня народила хлопчика й назвала його Іванком. Телевізор був призначений їй. Звичайно, ми не заперечували. Хоч чимось допоможемо дівчині.

Думка про те, що Таня не має підтримки рідних і виховує дитину одна мене не полишала. Я завела розмову з чоловіком, і ми спільно вирішили познайомитися зі своїм внуком і його мамою особисто. Ніхто не знає, як складеться доля далі, а у нас уже є онук. Артем – дорослий чоловік, нехай сам вирішує, як йому бути з дитиною.

У мене залишився номер Тані. Я в той же день зателефонувала до неї та повідомила, що хочу познайомитися. Вона не заперечувала. Наступного ж дня ми заїхали до магазину, купили підгузки та одяг для внука, продукти для Тані. Мама нашого онука повинна гарно харчуватися.

Коли зайшли у квартиру, то помітили, що тут панує ідеальний порядок. Господиня запросила нас на кухню, бо Іванко якраз заснув. Коли Таня запропонувала подивитися на сплячого онука, ми не могли втриматись. Побачивши Іванка, ні на хвилину більше не сумнівалися в тому, що він наш. В ліжечку лежала точна копія нашого Артема.

Ми пили чай і розмовляли. Таня розповіла, що ще до пологів назбирала деяку суму грошей, тому змогла купити синові ліжечко і коляску. Зараз їхній єдиний дохід – це державні виплати. Таня вже знайшла дитсадок, де приймають діток з 10 місяців, і вже записала туди сина. Як тільки Ваня піде до дитячого закладу, вона планувала повернутися на роботу.

Доки ми пили чай на кухні й розмовляли з Танею, проснувся Ваня. Потримавши його на руках, я точно знала, що не зможу залишити його без нашої підтримки.

Коли я запропонувала Тані допомогти розкласти в холодильник продукти, які ми привезли, вона зніяковіла. Пояснила, що холодильника у неї немає, а продукти, які швидко псуються вона зберігає на балконі. Ми з чоловіком переглянулися і вже точно знали, куди будемо їхати далі.

Розпрощавшись з Танею, ми поїхали до магазину купувати нового холодильника для молодої мами. Дівчина нам дуже сподобалась. Вона так рішуче прийняла рішення народжувати без жодної надію на підтримку, що я захоплююся нею. Доки зможу буду їй допомагати, а для Іванка стану найкращою бабусею. Дякую Тані, що дала нам шанс мати онука.