Коли ми з дружиною стали на весільний рушник, то навіть не уявляли, з якими пpoблeмaми нам доведеться зіштовхнутися. Наші світлі почуття не змогли втриматися перед побутовими дрібницями. Саме так і розпадаються сім’ї.
Коли після весілля ми з Юлею почали жити під одним дахом, життя вже не здавалося таким безхмарним. Я дуже люблю чистоту, проте моя дружина виявилася трішки неряшливою. Я постійно дорікав їй неприбраними речами, а вона натомість знаходила причину, щоб дати й мені зауваження: то я мало грошей заробляю, то нечасто дарую їй квіти.
Вже через півроку після весілля ми дізналися, що станемо батьками. Вагітність протікала з ускладненнями, тому я стримувався, щоб не докоряти дружині, бо дуже хотів зберегти сім’ю. Та моїх старань виявилося не достатньо.
Юлі завжди не вистачало грошей. У неї була повністю забита шафа одягом, але завжди не було чого вдягнути. Велика частина сімейного бюджету витрачалася на косметику та інші жіночі дрібниці. Наш син був всім забезпечений. Про це я турбувався найбільше. Коли Сашко пішов у перший клас, дружина захотіла розлучитися.
Ми з сином дуже переживали наше розставання, тому я кожні вихідні старався проводити саме з ним. Попри те, що квартиру я купував ще до весілля, я залишив її дружині з сином. Не міг же я вигнати рідну дитину з дому. Я чоловік, тому мушу турбуватися про рідних.
Крім того, що я щомісячно виплачував немалі аліменти, я ще й одягав сина та водив по всіляких розважальних закладах. Коли я вдруге одружився, наші зустрічі з сином не припинилися. Щоб зайвий раз не турбувати колишню дружину, я купив синові нового телефона та телефонував напряму до нього.
Півроку назад наша сім’я поповнилась ще одним членом. Донечка Маринка усім роздавала свої посмішки. Навіть Саші подобалось проводити час з сестричкою. Зі збільшенням сім’ї виросли й фінансові витрати. Тепер я не міг виділяти на утримання сина такої ж суми, як раніше. Спочатку я вирішив домовитися з дружиною, щоб тимчасово зменшити виплати. Коли вона відмовила, то справу швидко вирішили через суд.
Тепер я плачу значно меншу суму, ніж раніше, тому й нова моя сім’я не сидить голодна. Все ніби наладналося, але Сашко перестав до мене телефонувати та сам не відповідає на мої дзвінки. Думаю, що Юля щось наговорила про мене, бо син би ніколи сам не відмовився спілкуватися зі мною.
Я не витримав, тому пішов прямо до них додому, щоб перевірити, чи все в порядку. З порогу мене зустріла Юля та сказала, щоб я більше не з’являвся на їхньому порозі й не морочив дитині голову. Якщо моя донька мені дорожча, то щоб я йшов до неї, а про сина забувся.
Не знаю, що тепер робити. Як відновити спілкування з сином? На скільки взагалі правомірно перешкоджати спілкуванню з дитиною?