Не виходив на зв‘язок, а потім привів додому невістку! Та ще й яку!

Після того, як Олег, син Віктора та Яни, вступив у міський університет, то вдома став з’являтися дуже рідко, постійно у нього то навчання, то практика, а батьки, схиливши голову, чекали свого сина. І тут одного літнього дня син зателефонував й попередив, що завтра повернеться додому, тому батькам потрібно готуватися до його приїзду. Яна, почувши радісну новину, наготувала цілий стіл улюблених смаколиків сина.

Додому син повернувся не сам, а з дівчиною.

⁃ Доброго дня, рідні мої! Знайомтесь, це моя дружина — Сніжана! – промовив радісно син, вказуючи на дівчину позаду, що була у короткій спідниці та маєчці, що більше була схожа на спідню білизну.

Яна просто остовпіла після слів сина. Мало того, що він їм і словом про це раніше не обмовлявся, благословення їх не просив, та й один погляд на цю дівчину вжахнув її!

⁃ Мам, тат, ви поки приготуйте тут стіл, а я пообіцяв дівчині село й річку показати, разом покупаємось після важкої дороги! – промовив син і потягнув за собою дівча.

Коли син вийшов з будинку, мама аж присіла й заплакала.

⁃ Що сталось?

⁃ Так же ні благословення не попросив…. Нічого…. А скільки ми йому про традиції розповідали! Мовчу вже про зовнішній вигляд цього дівчати!

⁃ Ти себе накручуєш. Ти ж така сама молоденька буда, у коротенькому платтячку з довгими ногами!

⁃ Не перегинай! Ніколи я у такому короткому не ходила!

⁃ Бо тоді так неприйнято було, а зараз мода на все коротеньке.

⁃ Ах, звісно, тому й ти за Лідою бігав, у якої з-за спідниці непристойні місця були видні!

⁃ От погуляв з нею один раз до тебе, а все життя мені пригадуватимеш! Годі вже цих пустих розмов. У нас справжнє свято вдома, потрібно радіти, що син своє щастя знайшов!

Через годину сім‘я зібралась за столом, почали знайомитися зі Сніжаною. Звісно, розмова пішла й про її батьків, тоді й вони дізналися, що сама дівчинка з дитячого будинку, і Яні стало соромно за те, що багато дурного надумала про невістку. Як-не-як, а нікому самотнього дитинства нікому не побажаєш.

До кінця вечора сім‘я говорила й роздумувала про те, яке весілля влаштують. А вночі Яна, міцно обійнявши Віктора, поринула у спогади про те, як у них все будувалось, про перший поцілунок, сватання та заповітне весілля.