Коли доньці виповнилося чотири роки, чоловік сказав, що він втомився, і йому треба «розібратися в собі», для цього він запропонував мені пожити окремо! Він перестав навіть телефонувати нам, і це при тому, що саме він наполіг, щоб я звільнилася і більше не працювала!

Ми познайомилися з Олегом, коли нам було по 23 роки. Олег уже декілька років працював, навіть отримав гарну посаду, я ж тільки влаштувалася на роботи після закінчення університету. Ми були ідеальною парою, так мені здавалося. На мій 25-ий день народження Олег запропонував мені руку й серце, і я погодилася. Я думала, що саме з цим чоловіком проведу все своє життя.

Після одруження ми стали жити у моїй квартирі, її мені заповіла бабуся. Раніше я жила з мамою, адже не мала змоги зробити ремонт, а вдвох це було зробити простіше, та й добре було жити у своїй, а не винайманій квартирі.

Оскільки чоловік вкладав більше грошей у ремонт, саме він обирав, як його робити. Колір стін у вітальні та коридорі мені не подобався, але я вирішила, що звикну, головне, що Олег радий. Кухонний гарнітур, меблі в спальню – усе обирав Олег на свій смак, а я погоджувалася. І якось так повелося, що я й для себе завжди обирала те, що подобається чоловікові – зачіска, колір волосся, парфуми, одяг. Я зовсім перестала носити джинси, адже Олегові здавалося, що справжня жінка – це сукні, спідниці, блузи та обов’язково підбори. Так я і робила, адже дуже хотіла, щоб чоловік завжди приділяв мені увагу, я хотіла йому подобатися.

Майже одразу після одруження Олег сказав, що хоче дітей. У нього не було братів чи сестер, я також була єдиною дитиною в сім’ї, Олегу ж хотілося мати мінімум трьох. Та нам не вдавалося…

Через два роки після одруження ми пройшли обстеження. Виявилися проблеми, але незначні. Через декілька місяців лікування нам сказали, що в нас немає більше ніяких перепон, щоб зачати дитину. Але не виходило, лікарі тільки розводили руками.

Я думала, що Олег мене покине через це. Але ні. Ми разом пройшли через це та продовжили старатися. І вийшло лише через п’ять років. На той момент мені було вже 32! Коли ми дізналися, що я вагітна, Олег заплакав від щастя. Увесь час вагітності він мене носив на руках у буквальному сенсі. Чоловік був присутній на пологах, підтримуючи мене щохвилини. Коли ми з донькою повернулися додому, то нас чекав сюрприз – повністю готова дитяча, а також квіти, повітряні кульки та надпис «Дякую за донечку». Ми обидва знову плакали від щастя.

Олег був дуже уважним і турботливим батьком. Коли доньці виповнилося два, він сказав, що я маю звільнитися й не виходити на роботу після декрету. Він заробляв достатньо, щоб ми нічого не потребували, і не хотів, щоб донька ходила в садочок, тож ми навіть не ставали на чергу. Я знову зробила все, щоб догодити чоловікові.

Наші стосунки були ідеальними ще три роки, а потім все змінилося. Олег став затримуватися на роботі, часто гуляти з друзями. Він більше не приділяв уваги ні мені, ні доньці. Чоловік став дуже дратівливим. А після того, як доньці виповнилося чотири роки, Олег заявив, що він більше так не може, він втомився і хоче взяти «тайм-аут» від стосунків!

Коли чоловік збирав речі, донька бігала навколо нього та питала, коли «таточко» повернеться. Олег на неї не зважав, що розбивало мені серце. Якщо чоловік втомився від мене, у чому ж винна дитина? У перервах між збираннями чоловік заходив на кухню, щоб випити свого улюбленого коньяку. Коли він гримнув вхідними дверима, я розплакалася, донька плакала разом зі мною.

Так почалося наше нове життя. Чоловік навіть не телефонував. Він не залишив нам грошей зовсім, я навіть не цікавився, чи є що їсти доньці, мені, чи можу я заплатити за комунальні, навіть за той місяць, який він жив з нами. Перші дні я просто не знала, що робити, а далі почала шукати роботу.

Мені допомогла подруга. На її роботі якраз одна жінка пішла на пенсію, тож з’явилася вакансія. Вона порекомендувала мене. На роботу треба було виходити вже через два дні, а я все ще не знала, куди подіти донечку. Ми ж навіть у черзі на садок не стояли, а щоб прийняли без черги… Ви самі знаєте, а коштів у мене не було зовсім.

Тут допомогла мама. Вона погодилася взяти доньку до себе, але я мала давати їй гроші на продукти, адже пенсія в неї була маленька, і їй самій не вистачало. Довелося позичити кошти в тієї ж подруги, адже мені самій не було на що жити. І я дуже вдячна, що хоч декілька людей у моєму житті виявилися «справжніми» та не покинули мене в тяжку хвилину.

Я вийшла на роботу, і мені це сподобалося. Я почала спілкуватися з багатьма цікавими людьми. Згодом змінила зачіску, перефарбувала волосся в колір, який подобався мені. Я купила нові парфуми, стала носити джинси та кросівки. І поєднання сукня та спортивне взуття мене більше не лякало, виявилося, що це не просто зручно, а й гарно! Я стала робити манікюр у салоні (чоловік вважав, що це можна зробити й вдома самій), і тепер я нарешті стала жити своїм життям.

Через пів року мене підвищили. Я стала добре заробляти. Почала ремонт у квартирі, так як мені подобалося. За весь цей час чоловік так і ні разу не зателефонував. Оля, моя краща подруга, говорила, що в нього точно є інша жінка, та мені не хотілося в це вірити. Поки… я не побачила Олега з нею – високою блакитноокою блондинкою з пишними формами. І вона була точно років на десять молодшою за мене, адже мені вже виповнилося 37! Мене це спочатку обурило, а потім я заспокоїлася, адже у нас з донькою все було гаразд, та і я нарешті робила те, що мені подобається.

Я вирішила подати на розлучення та аліменти. На перші засідання суду чоловік навіть не прийшов. А потім… він з’явився на моєму порозі. І сказав, що він нарешті все обдумав і хоче повернутися додому! А потім він зауважив, що я «погано виглядаю», а стіни тепер у нас у вітальні жахливого кольору. Я попросила його піти й більше не повертатися. Він же почав кричати, що я стара й нікому не потрібна, і ніхто, крім нього, не захоче бути з такою «нікчемою».

Я його вигнала й не шкодую. Адже чи не вперше в житті мене не хвилює думка чоловіка чи ще когось. Я нарешті стала потрібною сама собі!