Не захотіла пускати сусідку на поріг свого будинку, й вона сильно образилась на мене

З Орисею ми знайомі давно, хоча й подругами ніколи не були. При зустрічі віталися, обмінювалися кількома стандартними фразами й прощалися.

Певний час вона намагалась здружитися зі мною. Приходила у гості з печивом й годину ми щось обговорювали, або вона щось розповідала. Відмовити я їй не могла, бо вважала це не культурним й вирішила, що можливо дійсно могли б подружитися.

Хоча я й приязно до неї ставилась, та міцної дружби не хотіла, бо це додало б мені відповідальності та обов’язків перед нею.

Незабаром моє передбачення збулось, й Орися попросила мене посидіти з її трирічним сином. Пояснила вона це тим, що у неї з’явилися непередбачувані проблеми, які потрібно було терміново вирішити, а бабусі з дідусями жили в іншому місті. Я б залюбки погодилась, якби знала, що це трапиться один раз, але на таке я розраховувати не могла.

Якби я погодилась зараз і відмовилась наступного разу, то стала б ворогом номер один. Тим паче, що у багатьох, у тому числі й Орисі, є переконаність у тому, що якщо хтось допомагає, то потрібно цим користуватися повністю.

Кілька днів тому вона знову прийшла до мене, щоб попити чай. Хвилин 5 розповідала про щось, коли почала натякати, що у під’їзді холодно, то я відповіла, що чоловік хворий і не хочу турбувати його зайвим шумом.

– Та чого ти? Ми собі на кухні тихенько поп’ємо чай пів годинки!

Я знала, що тихенько це точно не буде та на дві години вона затримається, як мінімум, тому прямо сказала: «Вибач, але сьогодні я не приймаю гостей».

Вона міцно гримнула моїми дверима, просто перед моїм обличчям й пішла геть.

Ось мені цікаво, невже вона справді думала, що я буджу жертвувати комфортом хворого чоловіка, щоб побазікати з нею? Можливо, я дійсно була не права, але у чому, зрозуміти не можу, бо я ж пояснила їй причину.

І як мені реагувати на такі дії сусідки? Можливо, варто вибачитися? Але за що?