Мене звуть Олексій. Я одружений шість років. З дружиною у шлюбі у нас все нормально, а от з тещею стосунки у мене геть не лагодяться.
Щоб трохи задобрити маму моєї дружини, Оксану Петрівну, намагаюся усякі її забаганки виконувати. Тещі завжди допомагаю: то полагодити щось, то звозити, куди потрібно.
Та останнім часом теща взагалі знахабніла. Спочатку вона попросила мене повезти її сусідку до лікарні: “Вона бідолашна, мати п’ятьох дітей, їй допомога потрібна, справа термінова”. Звісно, я звозив багатодітну жінку до лікарні, не відмовлю ж.
Але потім це повторювалося усе частіше і частіше. Теща просила, щоб я Ксенію з дітьми на дачу повіз, потім до магазину, до поліклініки. До речі, мене вже не просто просили, а вимагали, щоб я це робив.
Крім того, мені жодного разу ніхто навіть «дякую» не сказав, хоча я витрачав свій вільний час. Звісно, щоб дати гроші на бензин – про це навіть мови не було! Сім’я ж неблагополучна, бідна!
Тоді я вирішив покінчити з цим свавіллям, яке ж сам допустив. Теща знову наказала мені Ксенію до аптеки звозити.
«Я більше не збираюся нікуди возити вашу сусідку! Я в бак не воду заливаю, а бензин. І вдячності ніякої, наче я комусь зобов’язаний!» – відрізав я. Теща обізвала мене безсердечним егоїстом. Вона розгнівалася на мене. Навіть розмовляти зі мною перестала.
Тоді вже моя дружина поговорила з Оксаною Петрівною. Вона наче й заспокоїлася, але ж холод між нами таки відчувається.
Чи були такі ситуації у вас? Що ви робили?
