Колишня дружина мого чоловіка ніяк не може змиритися з тим, що сталось і телефонує нам щоденно з погрозами!
Я вже просто не витримую. Щодня одне й теж. Дзвінок від цієї жінки й по «листочку»: «Дай мені мого чоловіка, за ним діти сумують… Ой, любий, та вони так за тобою сумують, щодня про тебе тільки говорять та питають: «Де наш тато? Коли тато повернеться?» І що я їм маю відповісти? Ти ж знову з цією день весь проводиш…».
Можливо, я б і повірила у слова цієї 35 річної нікому непотрібної жінки, якби не той факт, що насправді це ревнощі й спроба маніпулювати МОЇМ чоловіком через його дітей. Вона ще ті казки вміє складати, що Андерсен їй би позаздрив!
З моїм теперішнім чоловіком я ніколи нічого «не мала» до його розлучення. Ми були хорошими знайомими, що працювали в одній компанії от і все. У мене тоді був ще молодий чоловік, з яким ми почали думати про спільне життя, тому до одружених чоловіків мені не було ніякого діла!
Вперше я познайомилась з Надією, колишньою дружиною мого чоловіка, коли у нас був новорічний корпоратив. Скажу чесно, тоді я вперше відчула іспанський сором. Всі її рухи, поведінки та слова були відверто фальшивими, поганими та «звабливими». На тій же вечірці я розговорилась з Арсеном (мій чоловік), і він розповів, що на днях дізнався про її зради й, хоча прямих доказів про це не мав, та був переконаний, що це правда. Мені вистачило лише кількох годин у її присутності, щоб зрозуміти, що вона зробила б це без жодного клаптя сорому.
Так вийшло, що його розлучення збіглося з моєю кінцевою сваркою з молодим чоловіком. От ми один одного й «пригріли», як люблять казати люди. Вона ж ніяк не намагалась перед ним вибачитися, чи щось пояснити, а була горда й переконана, що він нікуди не дінеться, адже вона живе у його квартирі, а довго ходити по орендованих він не зможе.
Але йому і не довелось, бо вже через два місяці, ми почали жити разом і от вже минуло два роки з початку нашого законного шлюбу й щирого щастя, а Надя все намагається його «образумити» через дітей!
Знаєте, я б ще розуміла, якби вона сама за ним хвостиком бігала, але вона ж до цього усвідомлено долучає дітей! Там старшому 9, а молодшому 7 і вони прекрасно розуміють, що відбувається, тому при особистих зустрічах з батьком не рідко чесно зізнаються, що всі їхні дзвінки з «сумую» – мамине прохання!
До того ж Надя там цілі плани вибудовує, що, хто і як має сказати й коли залишити їх на одинці, щоб вона така красива, нафарбована, у чомусь відкритому змогла «повернути його у сім’ю». Він же не ведеться на ці її провокації, а про всі ці плани йому потім самі діти розповідають.
Він неодноразово намагався вмовити її відпустити дітей до нас, але вона відмовляє, тому що «не місце хорошим дітям у гнізді цієї розлучниці».
Пам’ятаю чоловік був у душі, а вона телефонує, дуже пізно. Я злякалась, що щось сталось й підняла слухавку.
– Алло!
– Ой, дай-но слухавку моєму чоловікові! – після цих слів мені було все одно, що у неї сталось.
– Не знаю, де ваш чоловік, але точно не тут. Бо єдиний, хто знаходиться у цьому домі – законом розписаний зі мною! – гаркнула я й повісила слухавку.
Попри те, коли чоловік повернувся, розповіла йому, що сталось, він посміявся, але все одно вирішив зателефонувати її, щоб запитати, чи все добре з дітьми.
Звичайно, з дітьми усе було у порядку, а от з нею – ні, бо після нашої хвилинної розмови, вона вирішила вилити на мене все багно для чоловіка й доплести те, чого насправді й ніколи не було.
Але недавно вона перейшла всі межі пристойності. Видрукувала моєму чоловікові «мій» акант із сайту знайомств і привела якого чоловіка, що «зустрічався зі мною». Слава Богу, чоловікові вистачило розуму поговорити про це зі мною, а не піти від мене! Я після цього випадку проплакала кілька годин, бо ніколи нічим подібним не займалась.
Скажу чесно, що мої нерви уже на межі й навряд я це зможе ще терпіти! Як бути у такій ситуації?
