Немає сил на цю невістку, а от сина й онука люблю

Син у шлюбі уже пару років із цією істеричк0ю, а ми й досі не змогли ні разу знайти компроміс. Хотіла переконати сина, щоб він з нею поговорив хоч раз, а він лише відповідає, що це наші особисті справи, але хіба нормально так спілкуватися зі свекрухою?

Я вийшла заміж, коли мені ледь стукнуло 18, з чоловіком ми разом побули рік, і він пішов від мене, залишивши мені прекрасного сина. Його вихованням я займалась самостійно, постійно працювала, щоб забезпечити його всім необхідним. Він гарно вчився, вступив самостійно до університету, купив квартиру, а потім привів додому наречену. Оля мені сподобалася, вона гарна, вихована, розумна, тому я і подумати не могла, як це все обернеться потім. Уже після весілля син мені розповів, що Оля нічого не вміє робити по дому, а всі мої спроби допомогти навчити вона відрізає на кореню.

Коли ще у них не було дитини, то все було не так погано, їсти вона могла щось приготувати, а вдома син прибирав. А після появи онука, то все зовсім коту під хвіст пішло. Вона тепер доглядала лише його, а вдома панував вічний хаос, у холодильнику повісилась миш, а мій син повільно почав перетворюватися на безхатька, тому що багато працював, а потім ще й був змушений на всю родину їсти готувати.

Згодом я почала їй робити зауваження. Але вона лише рукою махала. Я все частіше бачила сина у погано зашитих шкарпетках та невипрасуваному одязі, а він відмовлявся, що вони двоє не мають часу. Коли я про це говорила з невісткою, то вона говорила, що я лише шукаю причини для сварок.

Останній раз я старалась з нею говорити дуже акуратно, приязно, підбирала слова, щоб не образити та розповісти, що саме мене не влаштовує, але вона лише перевела стрілки на мене, мов якщо мені так не подобається, то я сама можу прибирати у їхньому домі та прасувати одяг. У кінці вона почала говорити щось про партнерські стосунки, та що лише чоловік винний у тому, як він виглядає, вона до цього не має жодного відношення.

Можливо, я десь помиляюсь, та я вважаю, що невістка має приглядати за сином, турбуватися про те, як він виглядає, чи нагодований, чи чисто одягнений. Зараз же все так просто. Купив пилосос, походив 5 хвилин, і в домі вже чисто! Кинув посуд у машинку, і вже знову все чисте!

Я виховувала сина одна, точно знаю, як важко інколи доводиться, але ж я все встигла і при цьому працювала на двох роботах.

З одного боку я не хочу лізти у сімейне життя сина, лише йому вирішувати, з ким жити, але чи можу я і далі закривати очі на те, як виглядає мій син і його квартира? Що ви мені порадите?