Життя ж0pcm0ke, особливо до старих людей. А може й не життя, а самі люди надто п0r@ні. Так зі мною доля зіграла надзвичайно п0r@ний жарт на схилі літ.
Мій син кілька років тому поїхав на заробітки. Життя стало дорогим, ціни росли, а дітей потрібно було годувати. Я залишилася жити з невісткою і онуками. Допомагала їм як могла. І прибирала, і їсти готувала, та не вгодила.
Свого Ореста я народила у досить пізньому віці. Мені тоді було сорок два роки. І я взагалі не сподівалася, що відчую щастя материнства.
Чоловіка в мене не було, а батьки мої швидко померли. Так ми з сином і жили удвох. А потім і він створив власну родину. І ми жили всі разом.
З початком всіх цих дій – син залишився за кордоном. Ми просили його не їхати, та й ще трохи підзаробити.
Кілька місяців тому моя невістка мене обманула. Не розумію, чим я їй так допекла. Вона мені сказала, що ми їдемо в одне красиве місце і вона мені хоче щось показати та порадитися. І так я опинилася в будинку для людей похилого віку. Мене навіть ніхто не запитав мою думку.
Та й взагалі я думаю, що вона підкупила головного лікаря. Як це так людину без її згоди віддати майже в тюрму.
Невістка спакувала до сумки трохи моїх речей і забрала телефон. Залишила мене тут. Скільки сліз я виплакала – і не передати. Просто щодня і щоночі я прощалася з життям і все не могла ніяк збагнути де я так нагрішила.
Вчора у мого сина був день народження. Я з самого ранку прокинулася і дивилася на схід сонця. Молилася про себе. Просила, щоб Бог послав йому кращу долю, ніж в мене. І глибоко в душі розуміла, що вже ніколи його не побачу. Намагалася в думках відтворити його риси з самого дитинства і до нашої останньої зустрічі.
А в обід до мене підійшла медсестра і сказала, що до мене гості. Я й у явити не могла, що мій син приїхав та ще й мене знайшов тут.
Орест розказав, що телефонував мені, та не міг ніяк додзвонитися. А потім у мене і взагалі телефон був вимкнений. Дружина йому сказала, що я кудись поїхала і не могла толком пояснити. А онуки залізли в телефон невістки і подивилися всі її маршрути. Так син мене і відшукав.
Сьогодні вранці я прокинулася у своєму ліжку у власній квартирі. А син прогнав невістку з дому, онуків ж не віддав. Та я точно знаю, що ми дамо собі ради.
