Неочікувана реакція мого хлопця на дитину, яку я довгий час приховувала!

Зараз мені тридцять років. Єдине світло у моєму житті – це шестирічний син від першого шлюбу. Щоб знайти своє кохання, я пішла на студійну фотосесію у гарному одязі й нафарбована. Мені зробили красиві фото, і я почала публікувати їх на різних сайтах знайомств, надіюсь, що зможу зустріти там свою долю.

Недавно я почала спілкуватися з Михайлом. Його фото мені не дуже сподобалися, але з ним будо цікаво, що значно важливіше. А потім він заросив мене на побачення, і я без сумнівів погодилась.

Зустріч наша почалась дуже вдало. Чоловік подарував мені квіти, й ми пішли у ресторан. Ми багато говорили, але в основному він хвалив мою зовнішність й беззупинно говорив про те, як я полонила його серце своєю красою. У той момент я навіть почала підозрювати, що ми тут знаходимось лише через мою зовнішність, а не через те, що я йому цікава, як жінка та особистість. Я вирішила, що це потрібно перевірити.

На наступному побаченні я виглядала жахливо. Спортивний костюм, без косметики та зачіски, але він не припиняв мене хвалити. Мене це дуже тішило, а потім ми знайшли кілька спільних тем, які нас цікавлять, і знову довго розмовляли.

На наступну зустріч я зробила хвоста й одягнулась так, мов вийшла у магазин, але й тут він примудрявся робити мені компліменти, я навіть почала сумніватися, чи він справжній. Попри все ми чудово проводили час і мене це тішило.

Єдине, що мене весь цей час хвилювало — це те, як він прийме мого сина. Не кожен чоловік здатний змиритися з тим, що у жінки були серйозні стосунки до нього, а тепер ще і є дитина.

Четверте побачення організовувала я. І тут я не придумала нічого кращого, як покликати його додому і нарешті познайомити з сином. Коли чоловік прийшов з фруктами та вином, то я прийняла лише вино, а тоді покликали до себе сина, який радо прийняв подарунок й почав знайомство. На щастя, Михайло не розгубився і швидко перехопив ініціативу у знайомстві. Було помітно, що вони подобаються один одному, а поки я готувала вечерю, то син уже просив мене, щоб дядько Михайло залишився з нами жити.

Незабаром вони почали грати в стрілялки й виграв син. Я думаю, що Михайло піддався, але він робив це так майстерно, що син не міг нічого запідозрити. Хіба це не диво?

Коли вечір підбігав до завершення мені стало соромно перед чоловіком, що я організувала йому таке випробовування, вчинила, як остання зміюка, яка навіть не натякнула, що його тут чекає.

Через мить я уже вибачалась перед чоловіком, але він мене заспокоїв і сказав, що йому сподобалось проводити час з моїм сином, тим паче він не бачить нічого поганого у тому, що жінка має дитину, головне, щоб нам двом будо комфортно у такому становищі.

Після таких слів мені стало соромно за всі випробовування, які я йому влаштовувала до цього. Він був налаштований до мене щиро весь цей час! А я дурненька не хотіла вірити! Це той чоловік, поруч з яким я хочу залишитися.

Наші наступні побачення були ще романтичнішими, а зустрічі сина з Михайлом наповнені веселих емоцій та пригод. Ще ніколи син так швидко не прив‘язувався до когось і з таким нетерпінням чекав!

Минув рік, і ми почали разом жити. Я досі не можу повірити, що колись була така дурненька й робила ось таке, але, можливо, це й на краще, бо зараз ми раді й щасливі! От інколи я думаю, а що було б якби на місці Михайла був інший чоловік. Якби він відреагував на таку новину?