Кілька років тому нашу родину спіткала жахлива трагедія. Не стало мого сина. Всьому виною автокатастр0фа. На той момент він вже був одружений та мав сина, а дружина ходила вагітною. Ми з б0лем перенесли утрату.
Однак після того, як не стало сина, невістка з лагідної та слухняної перетворилася на справжню мегеру. Почалося все з того, що ми довго не могли знайти порозуміння стосовно частки квартири мого сина. Вона одразу зажадала отримати її собі. Я згодна, що вона мала повне право, але ж на весілля я подарувала їм власну однокімнатну квартиру, а свою трикімнатну хотіла залишити дочці. Син погодився з такими умовами. Але невістка сказала, що нічого не знає й буде судитися.
Я не хотіла з нею сваритися. До того ж сильно любила онуків, а вона могла їх налаштувати проти мене. Тому й погодилася. Вже потім я зрозуміла, що зробила помилку. Вона відчула смак «крові». Наступною її вимогою було обмінятися квартирами. Сказала, що дітям тісно в однокімнатній. А я з дочкою можу пожити й в одній кімнаті. Звісно ж, що я відмовилася. Це вже була наглість.
Та вона почала брудну гру. Сказала, що заборонить мені бачитися з онуками. Розповідала їм, що бабуся не любить їх й не хоче допомагати. Уявіть, як мені боляче було слухати таке від онуків. Але ж вони ще малі й не розуміють, що повторюють за матір’ю.
Тож я тепер навіть не знаю, що робити. Якась квартира не варта любові онуків. А що якщо це тільки початок, й апетит почне рости.
