Незаміжня подруга здивyвaлa нас своїм зізнанням

З дитинства у мене дві найкращі подруги – Аня та Руслана. Аня така, як і я, звичайна, має сім’ю, двох діток та платить за квартиру іпотеку, а на вихідних їздить на дачу, щоб дітки мали щось своє. А ось Руся у нас зовсім не така.

Русі скоро буде 40 років, а вона досі не вийшла заміж, і, мабуть, вже й не вийде. Ми спочатку з Анною намагалися її знайомити з чоловіками, з кимось звести, але все було даремно. Всі від неї тікали, а все тому, що вона любить керувати чоловіками, а ніхто не хоче ставати її підкаблучником.

Можливо, щоб ви краще зрозуміли, як все запущено, я поясню – вона керує абсолютно всіма: і старою матінкою, і сусідами, які з нею у всьому радяться, і фабрикою, у якій вона лише замісник керівника. Ні один чоловік не міг впоратися з її характером та й не знаю, чи такий би знайшовся.

Навіть, якщо і були такі, що готові самі бути її підкаблучниками, то вона їх відштовхувала, тому що їй ніколи не подобалися слабкі духом чоловіки.

Мама нашої Руслани так раділа, що вона нарешті переїхала жити на власну квартиру, що всіх сусідок цілий тиждень пригощала чаєм. Звісно, вона любить її, усім серцем, але змиритися з важким доньчиним характером не може, тому щоразу перед її приїздом п’є валер’яну.

Оскільки з Русланою ми дружимо з дитинства, то й з характером ми її звиклися, а інколи навчилися його використовувати, коли потрібно було розв’язувати якісь питання з державними службами.

Осінню в нашої Ані було день народження, 40 років. Звісно, таку дату не дуже хочеться святкувати, от і вона лише найкращих друзів запросила у кафе, щоб маленькою компанією випити по коктейлю, з’їсти шматочок торта і на тому розійтися, без голосних привітань та тостів. Загалом, спочатку ми сиділи лише жіночою компанією, мій чоловік у відрядженні, а Анни мав приїхати пізніше.

В один момент Руслана промовила, що буде безалкогольний коктейль. Нас це так здивувало, що ми не стрималися і почали жартувати над нею.

– Та годі вам! Не можна мені, я вагітна! – промовила вона, і ми двоє у мить замовчали. Раніше, та й зараз, ми рідко обговорювали особисте життя Руслани, вона боялась самотності, тому зайва згадка про це лише була як сіль на рану. Хоч ми й самі старалися обходити цю тему стороною, та вона інколи про це нам щось розповідала, тому ми були переконані, що у неї нікого немає. А тут на тобі – вагітна!

– Батька у моєї дитини не буде. Два місяці тому я їздила у відрядження, там у мене почався тижневий роман з колегою з іншого міста. Я про нього майже нічого не знаю і знати не хочу. Мені вже майже сорок, чоловіка так і немає, все життя сама я жити не хочу, хочеться когось рідного та близького, тому це рішення я прийняла сама. Ви можете мене осуджувати, але робіть це за моєю спиною.

Звісно, ми підтримали нашу подругу, а через сім місяців радісно зустріли її у день виписки з пологового будинку.

У Руслани народилась донечка. Дуже красива дівчина, але їй лише чотири місяці, а вона вже показує свій норовливий характер. Натомість Руслана стала м’якою та розцвіла, зараз всі холостяки її віку за нею шиї вернуть. Можливо, їй потрібно було це, щоб знайти своє кохання, а маленькій донечці – татуся?