Мене не запросили до ресторану на день народження похресниці, тому що я не можу подарувати їй дорогий подарунок

Моя університетська подруга, ще коли ходила вагітна, й ми з нею мешкали у гуртожитку, то не припиняла повторювати, що я стану хрещеною мамою для її дитини. Коли вона одружилася зі своїм хлопцем, й вони переїхали у подаровану їм батьками квартиру, то ми стали набагато менше спілкуватися. Воно й зрозуміло. В неї тепер інші турботи. Чоловік, приготування до пологів та наступного материнства. Коли вона зателефонувала й повідомила новину, що стала мамою, я відверто за неї раділа. Вона народила дочку. Подруга одразу сказала, що все залишається в силі, і я буду хрещеною мамою.

Однак виявилося, що була й інша пара хрещених. Це була дочка друзів її батьків. Дівчина з багатої родини, яка звикла тринькати зароблені батьком гроші наліво й направо. Під час хрестин вона подарувала маленькій дівчинці дорогий ланцюжок. Сказала, що для майбутніх побачень з хлопчиками. Золото завжди буде актуальним. Мені навіть стало соромно з моїм дитячим костюмчиком та іграшкою. Однак що було робити. Я не мала багато грошей та багатих батьків. Всього добивалася власними силами.

Після хрестин я тільки одного разу бачила подругу та похресницю. Прийшла до них в гості. В якості подарунка принесла цілу коробку дитячого харчування та пакет підгузків. Не золотий ланцюжок, але на що вистачило, то те й купила. До того ж знала, що це саме необхідне на перший час для дитини. Подруга невдало удала, що їй сподобалися презенти. Але після того ми більше не розмовляли телефоном раз на кілька днів, вона не кликала мене у гості.

Наближався день народження похресниці. Я навіть не помітила, як промайнув рік. За кілька днів я зателефонувала та сказала, що прийду її привітати. Подруга спочатку намагалася відмовити та щось вигадувала, але потім сказала, щоб я приходила через кілька днів після дати, адже в той день вони будуть зайняті. Ми попрощалися. Але випадково вона не вимкнула слухавку. А почувши цікавий діалог, не змогла сама відключитися.

“Хто це був”?
“Та подруга моя. Та що в другій парі хресних батьків”.
“А, це та, що подарувала костюм, а потім принесла підгузки?”
“Так”.
“Й що вона хотіла?”
“Привітати мою донечку”.
“Сподіваюся ти її не запросила до ресторану? А то знову зганьбиться своїми подарунками”.

Мені хотілося плакати. Далі я не стала слухати. Похресниці відправила подарунок поштою. А з подругою більше не хотіла спілкуватися.