Ніколи не очікувала такого від подруги, а мій чоловік виявився

Якось, коли я була вже на сьомому місяці вагітності, до мене зателефонувала шкільна подруга, з якою ми не бачилися вже років з сім-вісім після випускного. А дзвонила вона з проханням пожити в нас на тиждень-другий, подивитись столицю, скажемо так. Я погодилась та ледве вмовила чоловіка прийняти в гості подругу.

Спершу декілька днів з дня її приїзду, я якось не помічала, що подруга якось і не допомагає мені на кухні, хоча мені з таким то животом важко було, а вона як-ні-як живе з нами, безкоштовно, годуємо ми її, то хоча б допомогою відплатити можна було б. Та й якось не помічала я, що з ванни до кімнати вона виходила в такому пеньюарі, що здавалось в неї там має бути романтична ніч.

Це стало мене дуже дратувати, коли я почала це помічати, але вигнати її було незручно, а вона не розуміла, що нахлібником бути недобре.

Але все вирішилось одного єдиного вечора. Я того дня сильно втомилася, тому ввечері рано лягла спати, а чоловік взяв ноутбук та пішов на кухню, щоб попрацювати.

Пройшов деякий час, в мене виникло якесь неприємне тягуче відчуття, і я прокинулась. Встала та не встигла я дійти до кухні, як застала ледь чутну розмову чоловіка та подруги:

-Юля, ти взагалі з дубу рухнула?! А ну швидко накинь халат на себе!

-Чому? Я що, недостатньо красива для тебе? Не подобаюсь тобі?

–Може і красива, я не знаю, але це в будь-якому випадку не повід переді мною роздягатися!

-Я ж ще не роздягнулася, он білизна. Давай я тобі допоможу тоді, а то ти якийсь закритий.

-Ти хочеш щоб я відкрився?

-Звісно ж хочу!

-Добре, але тоді не ображайся!

Чоловік вилетів з кухні та побачив мене:

-Що ти тут робиш?

-Та ось, чую що вам не спиться…

-Я – працюю, а не спиться тут лише отій… не знаю, як навіть назвати!

Договоривши, чоловік залетів в кімнату, де були речі подруги, і де вона, власне, проживала весь цей час, закидав всі її ганчірки у валізу, витягнув її в коридор та відкрив вхідні двері.

-Давай, вали звідси!

Подруга ж, поки чоловік розлючено та обурено все це робив, стояла та дивилась у вікно на кухні.

-Ти хочеш мені запропонувати піти зараз в таку годину в такому вигляді?

-Та чого, ні, ти можеш до кінця роздягнутися. Ти ж хіба не цього хотіла? Може знайдеш когось, хто захоче з тобою цю ніч провести! – чоловік схопив її за руку та виштовхав на сходовий майданчик.

Грюкнув дверима, закрив їх на всі замки, трохи віддихався та запитав мене:

-Ти нічого не помічала весь цей час? Вона ж неадекватна!

Я просто підійшла до чоловіка, міцно-міцно обійняла та заплакала. Він обійняв мене у відповідь, ніжно гладив по голові та заспокоював, наче я мале дівча.

-Все-все. Давай забудемо. Не хвилюйся, нам ж потрібно, щоб син вчасно народився.