ЖИТТЯ

Ніколи не одружуйтеся з розлученою жінкою «з причепом»! Це cмepтi подібно! Усе пережив на особистому досвіді

Мені 25 років, і я вже навіть не задумуюся про сім’ю. Ще в юності я пережив зраду коханої дівчини, і з того часу не заводив серйозних стосунків, та потім я зустрів Яну, з якою і вирішив одружитися. Розлучилися ми менше, ніж через пів року. І я скажу вам, ніколи не одружуйтеся з жінкою «з причепом»!

До речі, це не тільки моя думка. У мене є декілька друзів, які зіштовхнулися з такою ж «проблемою», і всі вирішили більше не зв’язуватися з розлученими жінками з дітьми. І це не якесь упередження, а особистий досвід. І можете закидати мене помідорами, але це справді так. Мені здається, що думка про те, що від гарних дружин чоловіки не йдуть, не така вже й неправдива, адже справді ті розлучені жінки, яких зустрічав я або мої друзі, точно не стали гарними дружинами.

Реклама

Перші мої серйозні стосунки почалися ще в школі. Це було перше кохання, яке нам вдалося зберегти протягом тривалого часу. Ми почали зустрічатися в десятому класі, потім закінчили школу, вступили в один університет. На другому курсі я почав думати, що саме час зробити пропозицію своїй дівчині, та з’ясувалося, що вона вже пів року зустрічається з іншим, при цьому вона тримала мене за «запасний аеродром». Після цього я й розчарувався в жінках, та більше серйозних стосунків не заводив. До неї – Яни.

Реклама

Приблизно рік тому я гуляв парком. Тут же розташовувалися невеличкі магазинчики з іграшками, солодкою ватою та іншими смаколиками. Я побачив дівчину свого віку з маленьким хлопчиком, він плакав, тому що мама йому не купувала машинку. Мені чомусь відразу захотілося допомогти, адже колись й у моїх батьків були труднощі з грошима, і я так само довго не міг отримати бажану іграшку чи смаколик. Я купив хлопчику іграшку, а потім і познайомився з Яною. Мені вона здалася дуже приємною дівчиною, до того ж гарною співбесідницею. Яна нещодавно розлучилася зі своїм чоловіком, мені вона сподобалася, тому я почав діяти.

Уже за декілька тижнів ми почали зустрічатися. А через декілька місяців – жити разом. Потім Яна натякнула, що нам час розписатися, що ми й зробили. Та після цього мою колишню дружину наче підмінили.

Яна почала вимагати, щоб я влаштувався на другу роботу, бо її не влаштовувала моя зарплатня (а це, на хвилиночку, майже 20 тисяч, та й квартира в мене свою і без кредитів), хоча вона сама взагалі не працювала. Потім вона почала говорити, що я забагато часу проводжу з друзями, що я зовсім не допомагаю їй по господарству, хоча це ж вона не працювала та сиділа вдома цілими днями, я зовсім не знецінюю домашню роботу, проте вважаю, що якщо хтось один в парі не працює, саме він і зобов’язаний займатися домашніми справами!

Тоді до нас ледве не кожного тижня почала приїжджати мама Яни. Вона також у всьому підтримувала доньку та почала мене «пилити», що я мало працюю, мало допомагаю Яні, часто гуляю з друзями, а я ж вже жонатий чоловік.

Я терпів це декілька місяців, а потім вирішив подати на розлучення! Яна мене відмовляла, маніпулювала дитиною (адже ми з Юрою по-справжньому подружилися, він називав мене татом), знову стала примірною дружиною. Я передумав, але ненадовго, бо як тільки дружина почула, що я все ж таки не подав на розлучення, претензії повернулися. Ось так і вийшло, що мій шлюб не протримався й пів року.

І я точно впевнений, ніколи не слід одружуватися з розлученою жінкою «з причепом», і вам не раджу!

Реклама

Також цiкаво:

Close