Усі ми хоч раз у когось просили про допомогу. Та часто ми сподіваємося на неї, забуваючи, що нам ніхто нічого не винен. Тому наші прохання можуть призвести до негативних наслідків чи формування образ. Через це краще завжди сподіватися тільки на себе.
Якось у п’ятому класі моя подруга списала в однокласниці. Учителька про це дізналася, вона вказала на те, що подруга списала, при всьому класові й поставила їй двійку. З того часу моя подруга звикла сподіватися тільки на себе. Вона й раніше була дуже самостійною, проте після того випадку намагалася взагалі ніколи не просити про допомогу, навіть найближчих людей.
Моя подруга вже на пенсії. І вона говорить, що навіть зараз не варто просити допомоги. Коли їй скрутно, вона справляється з усім сама. Пенсію вона розраховує до копійки й намагається не робити непередбачуваних витрат, хоча й така стаття в її розрахунках є. Коли вона хворіє, то ніколи нікого не просить про допомогу. Вона мені розповідала, як одного разу попросила сусідку купити їй молоко, та принесла молоко лише наступного дня. Та моя подруга не стала ображатися чи сваритися, вона зробила висновок, що може прожити й без молока. Вона зробила висновок, що доки може сама собі приготувати макарони або підсмажити яйце, допомоги ні в кого просити не варто.
Вона ніколи не просить допомоги навіть у рідного сина. Особливо її дратує приказка про склянку води в старості. Подруга каже, що виховувала сина не «в борг», який тепер йому слід віддавати, а тому, що дуже хотіла дитину. Навіть коли їй не вистачає грошей, вона не просить у сина. Проте він дуже вихований хлопець, тож потурбувався сам, щоб мама нічого не потребувала: він часто до неї приїздить, а всі комунальні платежі оплачує їй онлайн – якось приєднав її платежі до своїх акаунтів, і навіть не питає в матері, чи це потрібно, бо знає, що та ніколи не буде просити його про допомогу. Проте вона на це не розраховує, і якщо в сина щось не виходить, то не ображається, а робить сама.
Подруга впевнена, що не потрібно порушувати свою незалежність, треба розраховувати лише на власні сили. Це, як вона каже, зберігає нерви. І справді, наші невиправдані очікування на чиюсь допомогу можуть призвести до формування образ: наприклад, якщо вам завжди в чомусь допомагала подруга або рідні, а потім різко перестали, а ви все одно сподівалися на допомогу. Кожен повинен засвоїти просте правило: нам ніхто нічого не винен. Якщо ви не будете ні в кого ні про що просити, то буде менше образ та суперечок.
Подруга каже, що це просте правило робить її життя цікавішим та легшим, що так їй вдається уникати неприємностей. І це правильно! Адже постійними проханнями або невиправданими очікуваннями можна зруйнувати стосунки навіть з найближчими друзями чи родичами. Краще нічого не просити, зробити все самому, а потім подякувати Богу за те, що дав сили на все.
І, повірте, цей принцип працює. Крім того, коли ви нічого ні в кого не просите, то все одно потім отримуєте своє, навіть зайве!