Я ніколи не оцінювала людей за їхнім зовнішнім виглядом чи одягом. Але інколи мені деякі здавалися просто не приємними.
Минулого місяця я із сином потрапила до дитячої лікарні. У нього була дуже висока температура і жодних інших симптомів хвороби. Лікарі розводили руками і не знали від чого лікувати дитину.
Ми здали багато аналізів і їхній результат був дуже неприємним. У сина діагнозували новоутворення. А ви ж розумієте що це таке. Потрібна була термінова операція. Дорога операція.
Ми продовжували знаходитися під наглядом лікарів і я щодня телефонувала по родичах і знайомих, щоб зібрати необхідну суму. На кону стояло життя моєї дитини, самі розумієте.
З нами в палаті лежала жінка з дочкою. Вона мені здалася дуже не приємною, зверхньою та злою. Коли я плакала і просила по телефону допомоги – вона лиш єхидно посміхалася. У мене і так біда, а тут ще й вона мене нервувала.
Хоча вона і слова до мене не сказала, як і я до неї.
Коли наближався день запланованої операції – у мене була лише половина суми. На черговому огляді лікар мені сказав, що більше чекати не можна. А я лише розплакалася і сказала, що не назбирала кошти.
Наступного дня я вийшла до магазину, коли повернулася у палату – сина не було. Я перехвилювалася не на жарт. Почала бігати і шукати свою дитину. Мені сказали, що мій Вадим у операційній.
Але ж як? Як в операційній? У нас ще не було всієї суми.
Тоді медсестра мене взяла за руку і сказала, що всю вартість операції оплатила наша сусідка по палаті. Син саме втратив свідомість і вона покликала лікаря.
Я безмежно вдячна Лесі. Хоча я і вважала її поганою і злою. Брати ту половину, яка у мене була – жінка відмовилася. Я подякувала і обійняла її з сльозами на очах. Вона врятувала життя моїй дитині.
Тому ніколи не судіть людей. Зовнішність не показує серце і душу людини.
