Рік тому ми з дружиною переїхали у нову квартиру. Вона у новобудові, тому майже всі наші сусіди – це молоді сім‘ї. З ними ми легко знайшли спільну мову, а з деякими й подружилися. Найбільше ми товаришували з сусідами збоку — Приходьками. Вони нам подобалися своєю легкістю й добротою, а їхню любов можна було б описувати у книгах.
Одного дня дружині зателефонувала Олена Приходько, наша сусідка й подруга, і почала голосно плакати, вмовляючи дружину навідатися до неї. Звісно, та не стала затримуватися й побігла у сусідню квартиру, а потім я дізнався, що між двома закоханими сталась серйозна сварка.
Отак про це розповіла мені моя дружина: “Я заходжу, бо квартира відкрита, а там вся підлога в осколках посуду, весь гардероб вивалений на підлогу і розкиданий у різних частинах квартири. Неподалік ціла гірка землі й розбитий горщик з улюбленою квіткою Олени. Скажу чесно, що таке видовище може налякати будь-кого, особливо, коли посередині цього всього сидить господарка й голосно ридає”.
⁃ Не можна! Не можна таке пробачити! А я й не пробачу! Ні за що! – кричала сусідка, кидаючи всі його речі у валізу.
⁃ Що цей козел натворив? – запитала моя дружина, не встигла Олега відповісти, як позаду почулися кроки.
⁃ Прийшов все-таки! – крикнула сусідка й вскочила, побігши до вхідних дверей.
⁃ Кохана, вибач мені…. Таке більше не повториться…. – говорив чоловік, жалісливим голосом, мов уже плакав.
⁃ Не пробачу! Провалюй, п‘яниця! Знову десь набрався?
⁃ Кохана, будь ласка, пусти мене, більше такого не буде!
⁃ Звісно не буде, ти ж ледь на ногах стоїш, — констатувала Олена холодним тоном, — Не впущу тебе, і все на тому.
Жінки закрили двері. Чоловік сусідки ще певний час намагався їх змусити відкрити, а потім стих. Подруги навіть переживати почали, чи чоловікові часом погано не стало. Але почувся жіночий голос. Вони по черзі почали припадати до дверей, щоб побачити когось, але нікого не було видно.
⁃ Невже такого красеня хтось додому сміє не пускати? – почувся улесливий жіночий голос.
⁃ Ти чуєш це! Ще й жінки з ним якісь розмовляють! І красенем називають! – злилась подруга і ледь не лізла на двері, щоб почути ще щось, що скажуть дивні незнайомки.
⁃ Котику, йдемо до мене. У мене й відпочинеш на ліжку, і випити у мене є що, а для такого красеня і закуска знайдеться, — роздався той же жіночий голос.
Тут уже Олена не витримала й вискочила з квартири. Біля п‘яного чоловіка, що сидів на підлозі стояла самотня Іра, що жила на два поверхи вище.
⁃ Так, він мій гуляка, ти йди своїм шляхом, а ти швиденько пішов вмиватися! – командним голосом вона роздала накази.
⁃ Кохана, ти ж знаєш, не пішов би я, лише тебе одну люблю… – бурмотів сусід, не приховуючи посмішки, адже таки додому сьогодні потрапив.
Олена ще довго висловлювала своє невдоволення поведінкою сусідки зверху, а моя дружина, під шумок, повернулась додому, у сім‘ї вже все налагодилось, тому і її допомога там більше непотрібна.
Ось таке у нас цікаве життя у будинку з молодими парами!