Ношені речі для дітей – нормально?

Родити дитину – легко, а ось забезпечувати її до повноліття всім необхідним – важка праця, або й подвиг, на який здатен не кожен!

Я вже втомилась слухати з екранів телевізорів й читати у новинах, як кожного року росте рівень зарплат та життя людей, бо з особистого досвіду знаю, що все менше людей наважуються на дитину, бо самі ледь живуть від одної зарплати до іншої, а тут ще одну особистість прийдеться забезпечувати одягом, продуктами та навчаннями. Хоча і є такі сміливці, до них і я попала.

Це прозвучить грубо, але рішення народити дитину – мабуть, найдорожче у вашому житті, бо один похід у дитячий магазин може стати круглою сумою у чекові, що близиться до кількох тисяч гривень.

І що ж тоді робити звичайним трудівникам, що звикли жити від зарплати до зарплати? Не народжувати? Відкладати гроші до 50 років і тоді думати про дитину?

Єдине з чим мені пощастило, як і багатьом іншим, те, що друзі ніколи не залишать у біді й коли вони дізналися, що я народила хлопчика, то ледь не пакетами приносили мені дитячий одяг та непотрібні дитячі іграшки та ванночки. Навіть, при потребі таке і в інтернеті можна знайти. Багато мам віддають одяг своїх дітей, а деякі продають по низьких цінах.

Незабаром ще в однієї нашої знайомої народився син, тому половина речей відправилась до нього. Перший рік ми купували йому лише іграшки та підгузки й були дуже щасливі, бо це така собі «розумна економія». Більшість речей виглядають ще як зовсім нові, бо діти швидко ростуть, тому й користуватися ними можуть кілька різних сімей. Який сенс зберігати це все, якщо є хтось, кому це потрібно?

Ми вирішили, що всі гроші, які мали б потратити на одяг сина, відкладемо йому на майбутнє.

Нам пощастило, що ми живемо у такому суспільстві, де завжди знайдеться хтось, хто протягне руку допомоги. Зараз ми й самі передаємо далі одяг.

А ви як до цього ставитесь?