У приймальну пологового відділення ввечері ввійшла жінка з перегаром та вся брудна, мов дома декілька днів не була, а тільки пила й гуляла. Вона заявила, що потребує допомоги, бо з її тіла витікає щось темно-зеленого кольору.
«Вагітна. Який термін не знає, бо жодного лікаря за останній рік не відвідала. Ну, любить вона випити й покурити, яка їм різниця? А для неї це тим паче не має значення, бо вже трьох «виродків» має, а від четвертого все одно відмовиться. У неї зараз першим пунктом у цілях стоїть знайти хорошого чоловіка, а четверта дитина буде її тільки заважати!»
Насправді те, що витікало з жінки могло означати одне, і черговий лікар це розумів, ймовірно дитинка вже мертва, хоча надія була. Й тут монітор демонструє ледь відчутний звук серцебиття, але ж ось він. Його можна ще врятувати, тільки потрібно операцію робити негайно!
«Не хочу я ніяких операцій! Робили вже мені раз кесарів розтин, так з ним потім так жити важко, що краще б не робили! Навіть не думайте мене вмовляти чи давити на жалість! Мені ця дитина не потрібна, то ви хочете її рятувати для чого? Вона ж все одно нікому не потрібна буде. Хочете щось корисне зробити, то краще забезпечуйте таких багатодітних мам, як я, таблетками, щоб швидко й безболісно вагітності позбуватися.
Анестезіолог, якого любили всі пацієнти та робітники за доброту, повернувся до чергового лікаря й промовив: «Я ніколи не думав, що скажу це, але якщо ця жінка промовить ще хоч слово, то я вдарю її навіть не задумавшись! Ти глянь на неї! Нам потрібна згода, щоб врятувати.. йде час, думай!
Лікар відразу зрозуміла, що потрібно пропонувати цій жінці й пообіцяла, що після проведеної операції, її зашиють рану найкращі лікарі найкрасивішими нитками так, що це буде витвір мистецтва, а для того, щоб вона могла безпроблемно будувати своє життя, та перев’яже її маткові труби й турботи про це зникнуть назавжди.
Говорячи це все, вона думала тільки про одне: час йде, а вони можуть не встигнути!
Коли жінка погодилась, то не пройшло й двох хвилин, як все було готове, а на третій хвилині операції лікарка дістала напівживого хлопчика, у якого ледь відчувався пульс.
Все було дуже погано, педіатри говорили, що навіть, якщо станеться диво і дитина виживе, то у неї буде безліч хронічних хвороб, що заважатимуть її прожити повноцінне життя, як пневмонія чи набряк головного мозку.
Але на здивування всіх працівників лікарні, хлопчик швидко одужував. У нього стабілізувався тиск, він почав самостійно дихати. І тоді лікарка вирішила поговорити з його матір’ю. Насправді, її так важко було назвати, бо після всіх слів лікарки про диво й надзвичайну силу хлопчика, вона пожалілась, що у неї все болить після їхньої операції, а за дитину вона рада, але нічого більшого.
Через 10 днів хлопчик зовсім оправився і його мали перевести у дитячу лікарню. Лікарка зайшла з ним попрощатися. Вона гладила його голівку й дивилась на ніжне лице з великими віями, а коли він відкрив очі й усміхнувся її, то розплакалась, ніби перший день працює, а не двадцятий рік.
https://text.ru/antiplagiat/5fd8ccf18a3c3
https://cikavopro.com/tak-vagitna-termin-ne-znaye-na-obliku-ne-stoyala-do-likariv-ne-hodila-ta-palit-inodi-vipivaye-nu-i-shho-vse-odno-vid-tsiyeyi-ditini-vona-bude-vidmovlyatisya/
