Ти глянь на себе, Петрова, у які тобі юристи?! Пощастить, якщо підлогу візьмуть мити!

⁃ А ви з нами поділитесь результатами? – запитав один з учнів – А то всі психологи, що були до вас, обіцяли та нічого не говорили!

⁃ Так, будь ласка, розкажіть нам, – почали перемовлятися між собою інші десятикласники, простягаючи мені свої листки з відповідями.

⁃ Я б хотів дізнатися, ким я стану, – скромно промовила миловидна дівчинка з першої парти.

⁃ Ой, Петрова, підлоги мити будеш, що ж тут ще дізнаватися? – відповіла вчителька.

У класі всі почали сміятися та жартувати далі щось. Мене це здивувало, але всі лише посміялися….

⁃ Добре, я тоді завтра до вас зайду і кожному розкажу про його результат, домовилися?

Я прийшла до них наступного дня, оголошувати результати і потрапила на ту ж вчительку. Сказати чесно, то я була трохи розчарована, тому що мені не сподобалось, як вона минулого разу назвала учня двірником.

Я вручила кожному з дітей листи, де було написано, до яких сфер вони більш схильні. Думаю, кожен з вас чув про це, або у школі проходив, наприклад, людина-природа, людина-техніка і так далі.

Я почала розповідати про кожного, називаючи професії, до яких вони мають нахили. І от я говорила про професію юриста, і мене перебила та сама дівчинка: “Як класно, я зможу стати юристом!”

Вона була наскільки щиро вражена, що її кінчики губи були підняті до небес, мабуть, вона і сама не очікувала, що зможе досягнути таких висот.

У наступну мить вся її радість зникла, мені здалось, що її просто розтоптали, я мов сама відчула цей біль.

⁃ Ти глянь на себе, Петрова, у які тобі юристи?! Пощастить, якщо підлогу візьмуть мити! – промовила вчителька. – Ти ж нічого не вмієш, бездарне дівча!

Весь клас умить затихнув, якщо минулого разу це було схоже на жарт, то цього це було прямою образою. Дівчинка опустила голову, а більшість однокласників лише злісно дивилися на вчительку. Я і сама наскільки була вражена, що на кілька секунд замовкнула, не очікувала такого повороту. По обличчях дітей я визначила, що від цієї вчительки вони це чують не вперше.

Я ще тоді працювала у школі лише рік, мені було 23, і я була набагато ближча до цих школярів, ніж до пристарілої вчительки, яка мала таку нахабність.

⁃ Я думаю, що у кожного з нас є шанс стати ким завгодно, – промовила я, коли зібралась з думками.

⁃ А ви журнал бачили? Загляньте! Вона бездарна, нічого в неї не вийде та ще й вчитися не хоче!

⁃ Не всім потрібно знати біологію (це був її предмет), щоб досягнути чогось. Вам би було комфортно, якби вашій дитині хтось таке сказав?

⁃ Та що ви знаєте? Вирішили мене навчати? Самі, мабуть, на трійки вчилися, то і захищаєте таких, як вона! Швидше читайте і провалюйте геть.

Я швидко дочитала розшифровки інших професій та покинула клас. Всі усні мовчали, було чути лише, як тихо схлипувала Петрова, моє серце тим часом обливалось кров’ю.

На той момент я вже встигла подружитися з кількома вчителями й для себе вирішила, що пораджусь з ними, чи варто йти до директора і розповісти про неподобство, якого я стала свідком.

⁃ Та на неї всі постійно скаржаться. Вона завжди такою була, прийшла молода і то така грим3а, що неможливо. І це ж і ми скаржилися, і батьки скаржилися, а вона і досі у нас працює….

⁃ Так чого її досі не звільнили, якщо вже навіть батьки скаржилися?

⁃ Ой, та у неї хтось з родичів працює у районі, тому і не звільняють.

У ту ж годину я вже стояла у директора і розповідала, що вчителька біології ламає дітям психіку.

⁃ Я б і рада її звільнити, але не можу, зрозумійте мене. Єдине, що у моїх силах, – це поговорити.

Зараз я стала мамою і якби дізналась, що хтось говорив так до моєї дитини, просто розтерзала б на місці та ніякі райони чи інші шишки нікого б не врятували!

А як би ви вчинили з таким вчителем на моєму місці?