Одна справа – допомагати, інша – п0вністю спuхнути дитину на неї!

У нас молода сім’я. До народження дитини ми з дружиною працювали удвох. Вистачало нам на харчування, проживання. Ми ще заощаджували гроші, щоб купити окреме житло. Взяли іпотеку, заплатили перший внесок. Ні від кого не залежали, в нас була власна квартира. Ми нікому не заважали, і у наші справи ніхто не втручався. Як здорово жити самому!

У своїй квартирі хоч у спідній білизні ходи, спати можна, скільки захочеться. Нам ніхто не вказував, що треба робити. Але, на жаль, так тривало не довго.

Коли з’явилася дитина, а дружина пішла у декретну відпустку, стало не вистачати грошей, щоб віддавати за іпотеку. Ми з Ольгою вирішили здавати квартиру, а гроші віддавати на погашення кредиту. Самі з дитиною переїхали до моєї мами. Знаю, що так багато сімей роблять, якщо беруть іпотеку.

Моя мама дуже любить чистоту. Вона живе сама у трикімнатній квартирі. Мама не заперечувала, щоб ми переїхали до неї. Однак наголошувала, щоб дотримувалися порядку.

Спочатку наче було все нормально. Мама навіть щасливою здавалася, адже вона могла гуляти з онуком Тимофієм. Вона була задоволена, що ми попросили її про допомогу.

Я ходив на роботу, а дружина Ольга з Тимофієм були вдома. Нещодавно мама пішла на пенсію, теж проводила багато часу з моєю дружиною та онуком.

Одного разу, коли в Тимофійка розболівся животик, ми з Ольгою всю ніч не спали. Мені треба було зранку іти на роботу, а Оля тільки заснула. Та і Тимофій теж заспокоївся. Я тихенько сам пішов на кухню, відкрив холодильник, хотів собі пожарити яйце. Але моя мама тут, як тут!

– Що це таке? Жінка не може тобі зварити їсти? Так для чого вона тобі треба?

Я не хотів, щоб на рівному місці розгорівся скандал, швидко одягнувся і побіг на роботу. Коли я повернувся, дружина плакала. Оля все намагалася виправдатися перед мамою, пояснити, чому так сталось. Але моя мама була ніби і не чула нічого.

Скандали у материному домі виникали дедалі частіше. Я вже з роботи додому не поспішав, бо вони мені так набридли! Приходив пізно і казав, що із звітами не встигаю, залишаюся після ввечері доробляти.

Ми з дружиною замислилися, як все  виправити. Вирішили поговорити з моєю мамою. Хотіли, щоб вона дивилася за онуком, а Оля б вийшла на роботу. Так ми найшвидше виплатимо кредит і підемо, нарешті, до своєї квартири.

Моя мама навідріз відмовилися. Мовляв, одна справа – допомагати, а інша – повністю на неї повісити дитину.

Що ж нам робити? Так і надалі терпіти це все? А, може, йти жити до своєї квартири? Важко зробити вибір: надалі терпіти скандали чи жити спокійно і тихо, але без грошей?