У Оксани з Дмитром була міцна щаслива родина. Вони виховували двох діток – двох хороших синів Юрія та Руслана. Дмитро був чудовим батьком. Він балував своїх діток, багато часу проводив з ними. Вони ж ділилися з ним усіма секретами, розповідали те, чого мамі не розповідали.
У Дмитра й Оксани було взаємне кохання. Вони полюбили один одного з першого погляду, почали зустрічатися і швидко одружилися.
Все було добре, поки в якийсь період їхнього життя Оксана не помітила, що з її чоловіком щось не те коїться. Він був стурбований, дратівливий, міг навіть на дітей гримнути ні за що. Тоді вона запитала його, що трапилось.
– Нічого, Оксанко. У мене просто деякі проблеми на роботі.
Дружина заспокоїлася. Та проходив час, а стосунки у їхній сім’ї не налагоджувалися. Дмитро постійно затримувався на роботі, нарікаючи на якісь проблеми. А одного разу пролунав телефонний дзвінок. Оксана взяла слухавку. Жіночий голос сказав лише речення:
– У Вашого чоловіка є донька Наталка від іншої жінки!
А далі – гудки… Більш нічого. Оксана стояла, мов у воду опущена. Вона не знала, що їй робити. Хотілося бігти кудись, з’ясовувати правду, плакати чи кричати – емоції переповнювали жінку.
Нарешті Дмитро повернувся додому і вона його прямо запитала:
– Хто така Наталка?
Чоловік хотів було відмазатися, він на ходу говорив їй якусь маячню. Тоді Оксана запитала ще раз:
– Дмитре, я хочу знати правду. Не треба мені вигадок. Ми ж сім’я з тобою. Скажи відверто, хто така Наталя.
І тоді Дмитро розповів усю правду:
– Оксано, я тебе дуже кохаю. Це говорю, щоб ти знала наперед. Я не хочу руйнувати родину і втрачати тебе та дітей. Але сталося так, як сталося. Декілька років тому до нас на роботу прийшла молода дівчина Лариса. Вона стала моєю напарницею. Проходу мені не давала. А я, дурень, піддався спокусі. Лариса завагітніла. Я пояснював їй, що у мене є дружина й діти, що не буду з нею. Та вона хотіла мене прив’язати до себе. Думала, що народить – і я покину сім’ю. З’явилася Наталка. Та Лариса була поганою мамою. Донька потрапила до дитячого притулку. Я не хотів, щоб дитина була сиротою. І тобі не наважувався сказати про це. Не знав, як ти зреагуєш. Часто забираю дівчинку, гуляю з нею, заводжу у кафе, годую. Мені шкода її, адже це моя кровинка. Я хочу, щоб вона отримувала батьківську любов. Пробач, Оксанко…
Дружина стояла шокована. Вона повірити не могла, що таке коїться у її сім’ї. Звичайно, Дмитра Оксана пробачила, адже кохала його. Та й сім’ю навіщо руйнувати? Діти ж люблять батька!
Але на цьому історія не закінчилася. Дмитро часто відвідував маленьку Наталочку. А одного разу Оксана йшла у справах повз парк, що знаходився біля сиротинця. А на лавочці біля фонтану вона побачила свого чоловіка і маленьку дівчинку. Вирішила підійти ближче. Вони не бачили її, бо спиною до неї сиділи.
Оксана опустилася на лавку і спостерігала за цією картиною. Біля неї присіла двірничка. Жінка завела розмову:
– Уявляєте, дитина – сирота при живих батьках! – вона кивнула головою у сторону її чоловіка й дівчинки. – Мама заміж вийшла, за кордон виїхала. Дівчинка не потрібна їй. А у батька цього інша сім’я. Напевно, й не знають там про існування позашлюбної дитини. Добре, що тато дівчинки щотижня відвідує її. Вони часто гуляють у цьому парку.
Оксана не знала, що відповісти. Незнайома жінка ще декілька хвилин посиділа і пішла далі підмітати опале листя.
А Оксана зробила те, чого сама не очікувала від себе. Вона підійшла до Дмитра та Наталки і запитала:
– Ну і довго ми будемо сидіти тут? Пішли додому, адже тут прохолодно! Чай пішли пити з цукерками!
Дівчинка округлила очі і запитала:
– Ти – моя мама? Ти повернулася?
– Так, повернулася! – посміхнулася Оксана і обійняла дівчинку.
Дмитро аж заплакав від того.
Наталку забрали вони до себе. Руслан та Юрій швидко звикли до появи молодшої сестрички, не ображали і дбали про неї. Тепер Наталка – найщасливіша дитина у світі. У неї є тато, мама і братики.
Оксана ніколи не згадувала чоловіку про те, що сталося. Вона щиро полюбила Наталочку, як свою рідну. І якщо сини були прив’язані до тата, то донечка від Оксани ні на мить не відходила. Можливо, боялася знову втратити маму?
