ЖИТТЯ

Сусідка сказала, що бачила чоловіка з вагітною жінкою

Поверталася я якось з роботи додому. Аж біля нашого під’їзду позвала мене сусідка Ганна Романівна, що сиділа на лавочці:

– Поліночко, донечко! А у вас що – родичка є вагітна?

– З чого ви взяли це, тітко Ганю? – запитую я. – Ніхто у нас не вагітний. Сестра моя Марина не збирається ще другу дитину мати. Ще племінник геть маленький.

Реклама

А вона мені так уїдливо відповіла:

Так я ж твого чоловіка Михайла сьогодні з вагітною жінкою бачила! Ходила до лікарні, а вони проходили повз мене. Він її за руку підтримував. А ця дама «в цікавому стані» уже десь на сьомому місяці!

– Напевно, якась історія з цією вагітною сталася. Допомоги потребувала. От Михайло й не залишив її у біді. – посміхнулася я. – Чоловік у мене добрий. Завжди усім допомагає. Ви ж знаєте…

– Ага… ага… Та так воно… Та ні, я ж то просто запитала…

Я пішла додому. А сама підіймаюся на п’ятий поверх, а мене сумнівні думки з’їдають. У нас завжди з Михайлом стосунки були на засаді довір’я. Що ж він мені про цю вагітну жінку не сказав?

Зайшла до квартири. А чоловік:

– Кохана, привіт! А я уже вечерю приготував. Сьогодні раніше з роботи вирвався.

Я чекала, доки він мені сам усе розкаже. А Михайло – ні слова. Тулиться до мене, як завжди. Змін ніяких у ньому не помічаю. Вирішила, що то сусідка щось наплутала. Можливо, в окулярах не розгледіла, що то не Михайло зовсім був.

Одним словом, не стала я прискіпуватися до чоловіка. Потроху ця історія забулася.

Аж тут через тиждень телефонує мені моя подруга:

– Поліно, а ти знаєш, що Михайло зраджує тобі?

– Вероніко, ну звідкіль така інформація?

– Сьогодні бачила, як твій чоловік йшов з супермаркету з якоюсь вагітною кралею. Ніс великі пакети з продуктами. Подавав їй руку, щоб вона у ваш автомобіль сіла. Ну й справи, подруго! Тебе за носа водять, а ти й не здогадуєшся навіть?

Після цього мене взагалі охопив жах: «Як він міг? То це правда? Звичайно, містечко у нас невелике. Усі усе бачать! Але так відкрито зраджувати! Коли він встиг? Виходить, що майже рік у нього була коханка?»

– Я нічого не знаю про це… – відповіла я.

– Ти хоч у телефоні його переглянь контакти та повідомлення. Впевнена, знайдеш щось цікаве!

Я цілий день ходила сама не своя. Повернувся Михайло додому, пішов до ванної. Я схопила його телефон і почала шукати докази. В повідомленнях нічого дивного я не знайшла. Напевно, видалив…

Почала контакти перевіряти. Натрапила на нове ім’я «Женя», яке було написане великими літерами. Не пам’ятаю знайомих, яких би було так звати. А, може, це жінка та? Зберегла номер собі. Зателефонувала… Відповів молодий жіночий голос:

– Алло… Я Вас слухаю…

Так, це вона… Його коханка… Я вимкнула телефон.

З моїх очей покотилися сльози. Разом були з ним п’ятнадцять років. Виховували двох діток. Не сварилися. Жили мирно. Як він міг мене зрадити? Я ж йому була надійною та вірною дружиною! А тепер він залишить нашу сім’ю заради молоденької коханки? Боже, у нього ж незабаром дитина народиться! Він точно піде до неї!

velvet.by

Заскрипіли двері ванної кімнати. Вийшов Михайло. «Змив з себе запах чужої жінки, щоб я не здогадувалася!» – подумала я в той момент.

Чоловік зайшов до мене у спальню. Я сиділа з заплаканими очима та червоним носом.

– Поліно, що трапилося? Що з тобою? – злякався Михайло.

Я мовчки сиділа, лише сльози котилися з моїх очей.

– Та не мовчи ти! Що трапилося? – обійняв він мене.

– Я знаю правду… – тихо відповіла я.

– Яку правду?

– Про твою коханку…

– Яку ще коханку? – округлив очі Михайло. – Ти серіалів передивилася?

– Тебе бачили з вагітною жінкою. Мені про все розповіли…- дивилася я в одну точку.

– Господи… – засміявся він. – Ну яка ж ти дурепа! Це не коханка. Це дружина мого колеги – Женя. Бориса терміново відправили у відрядження. Він попросив ці два тижні наглянути за його дружиною: коли потрібно, до лікарні повезти, а ще допомогти з сумками, щоб вона не підіймала важкого.

– А що, окрім тебе, цій Жені немає кому допомогти? – не вірила я.

– Розумієш… Мій колега Борис дуже переживає за Женю. Вони два роки тому вже втратили дитину. Було шість місяців вагітності. Батьків у його дружини немає, інші родичі проживають далеко. Їй дійсно немає кому допомогти. Він попросив. Не відмовлю ж я людям, що збираються стати батьками? Відмовитися від доручення керівництва мій колега на зміг.

– Це правда? – подивилася я на чоловіка.

Михайло міцно обійняв мене:

– Звичайно… Я ж кохаю тільки тебе. У мене немає причин зраджувати тебе! Ти мене в усьому задовольняєш. Чому ти в мені засумнівалася?

Я подивилася в очі коханого чоловіка. Щойно я ледь не зруйнувала нашу сім’ю. Своїми руками. Через ревнощі та недовіру. А треба було просто поговорити…

Михайлові ще раз довелося звозити Женю до супермаркету. Та він взяв ще й мене. Познайомив мене з вагітною дружиною свого колеги.

Борис та Женя були вдячні моєму чоловіку за допомогу. Коли у них народилося маля, вони позвали Михайла хрещеним батьком.

Ось така історія. Тепер я ще більше впевнена: якщо кохаєш, то треба довіряти!

Реклама

Також цiкаво:

Close