ЖИТТЯ

Повертаючись з роботи, застаю цікаву картину: свекруха тягне за руку мою старшу доньку, а та за собою – валізу. Прийшла pятyвaти мою Аліну, але від чого і від кого?

Свекруха вирішила врятувати доньку від мене  від її рідної мами. Запитую у чоловіка про це, увійшовши у будинок, а він мовчить, похилив голову. Намагаюсь зупинити їх, а ніхто мене й чути не хоче, мов і не вирішую я нічого.

Почну свою розповідь з того, що я росла у багатодітній сім‘ї, тому й сама завжди мріяла про сім‘ю з великою кількістю дітей. Зараз у мене їх п‘ятеро, і я щиро вірю у те, що, дай Боже, я незабаром народжу здорового шостого, а потім ще не раз завагітнію. Народжую я не для галочки, а тому що щиро люблю своїх дітей і хочу віддати їм найкраще, що у мене є  час, турботу та любов.

Звісно, окрім цього, я змушена працювати вихователькою у дитячому садку, а чоловік на заводі, тому наші діти з часом стають нашими головними помічниками. Окрім роботи, у нас чимале господарство, адже діток потрібно чимось годувати, й ми не встигаємо з ним поратися, тоді й ми просимо в Аліни, як найстаршої, подоїти корів, погодувати свиней і подивитися за малим, щоб все було добре. Зараз їй 14 років, і я вважаю, що нормально, коли у такому віці дівчинка несе вже за щось відповідальність, та й всі інші діти, окрім найменшого дворічного Миколки, мають якісь мінімальні обов‘язки по дому.

Реклама

Чоловік мій все життя прожив у місті, у родині інтелігенції. Тому свекор і свекруха припинили мене приймати як невістку після народження третьої онуки й почали говорити про те, що я інкубатор, який, окрім дітонародження, нічого не вміє. Допомагати вони нам перестали, коли ми переїхали у село, лише косо на нас оглядалися. Вони навіть намагалися свого сина від мене врятувати, але він мене все одно любить, тому й не покинув. Аліну їм найбільше шкода було завжди, тому що вони вважають, що я її використовую, як домогосподарку, і вона нічого не бачить за коровами та дітьми, а я весь цей час відпочиваю.

Донька ж рада жити з бабусею та дідусем. На літо вони її влаштували у якийсь англомовний табір та хор. Аліна дзвонить і радісно розповідає, як їй все подобається, і скільки нового вона дізналась, а я й не знаю, що робити і як повернути доньку додому, адже незабаром у мене пологи й з‘явиться новий малюк. У декрет я піти не можу, нам з чоловіком потрібні гроші для утримання такої великої сім‘ї, а на інших дітей я поки боюсь залишати немовля, раптом щось станеться, то не зможу пробачити собі. У мене весь цей час була надія лише на Аліну, але вона ось повідомила, що хоче навчатися у міській гімназії.

Могла б покласти якусь надію на одинадцятирічного Степана, та він зараз лише бешкетує, нічим допомагати не хоче, про менших і мови бути не може.

radostvsem.ru

Я ж теж росла у великій родині, була середньою дочкою і знала, що у кожного є свої обов‘язки, й старші завжди мають допомагати виховувати молодших, інакше ніяк. От лише чоловікові батьки вважають інакше.

Вони переконані, що це жахливо, коли дівчина у 14 років вміє порати господарство, готувати їсти та доглядати дітей, адже так вона втрачає своє дитинство, але коли їй тоді всьому цьому навчатися?
Невже це взагалі нормально, що свекруха так просто дозволяє собі втручатися у життя чужої родини та перевертати її догори дном? Чоловік погодився з мамою, вмовляє мене у декрет вийти, але зрозуміти я його не можу, хіба він і сам не бачить, що так нам грошей не вистачатиме, ми не справлятимемось?

Я свою маму бачила лише зранку та пізнього вечора, коли вона з роботи поверталась. Весь цей час ми з братами та сестрами самі у домі прибирали, їсти готували, велике господарство гляділи та за кожним з менших доглядали, щоб всі завжди були чисті, погодовані та охайні.

Мені образливо, що хтось взяв і перевернув весь лад у домі. Зараз у мене відпустка, і я сама ледь встигаю з усім поратися. Пробувала доньку вмовити повернутися, але вона твердо стоїть на тому, що йтиме у міську гімназію. Невже це нормально? От поясніть мені, чого чужі люди думають, що вони знають, як вам краще жити й починають отаке робити?

Реклама

Також цiкаво:

Close