«Ой, а що у тебе така квартира бiдна?» – запитав чоловік

Юлі зараз трохи більше, ніж 50 років, і хоч у молодості всі просто називали її красивою, то зараз вона стала ледь не «роковою красунею», а вся річ у тім, що її краса тільки розцвіла, у когось це трапляється у 30 чи 40 років, а у неї ось так. Це чимось схоже на те, як повільно розвивається дитина, то тут теж саме, але щодо краси.

Для чого я вам це все розписую? А щоб ви зрозуміли, що Юля не просто красива, а ДУЖЕ красива.

Ох, і заздрю я їй, бо ж жінка вона не тільки розумна, а й мудра, тому точно вміло знайде застосування своїй красі. А використовувати починати її потрібно було просто зараз, бо ще кілька років і на пенсію вийде, а там вже про особисте життя можна й не мріяти, хіба котів нових заводити. Але не про таке життя мріяла жінка, тому активно почала шукати собі хорошого чоловіка, що зустріне з нею старість.

Звичайно, вимоги до чоловіка з кожним доданим десятком падали, але це не страшно.

– Привіт, подруго, рада тебе чути! – відповіла я у телефонну трубку, подумавши про те, чому мені завжди так не вчасно телефонують.

– Привіт, я тут дзвоню тобі сказати, що я, здається, закохалась! – розповідає мені Юля.

Цікаво, і чим вона збирається мене здивувати. Для неї закохатися – це як на роботу сходити, так же само часто, але от проблема у тому, що їй там ніхто не платить взаємністю, хоч і у неї від природи красиві пухлі губи та великі зелені очі.

– Ми сьогодні з ним у мене у кабінеті говорили цілу годину! Він воєнний, прийшов до нас нову кафедру відкривати! Справжній чоловік! У нас з ним сьогодні побачення, у мене навіть коліна підкошуються!

– І де ж ви зустрінетесь?

– У мене вдома, я його запросила.

Я хотіла їй почати говорити, що це погана ідея, але у слухавці почулось: «Ой, вибач…», а далі зв’язок обірвався, мабуть, зателефонував той самий чоловік.

Мабуть, переживати немає про що, як-не-як він її колега, тому ображати точно не буде, їм же ще працювати разом.

Наступного ранку Юля мені знову зателефонувала.

– Не можу я більше, Олю! Це останній «наречений»! Не витримую я так більше! – буквально кричала вона мені у слухавку, а потім я зрозуміла, що звук уже йде від моїх вхідних дверей. Подруга прийшла розповісти все наживу.

Мабуть, я наперед вам поясню, що Юля належить до тієї касти людей, що живе подорожами й «моментами», тому про інтер’єр своєї квартири вона майже не турбується. Здебільшого, меблі у неї старі, проте доглянуті, як і весь ремонт у квартирі. Вона не любить витрачати гроші на це, тому у неї все там просто і з комфортом. Звикла жити «моментом», тому замість того, щоб потратити гроші на нові шпалери, вона проїсть їх у ресторані, а на залишене піде у кіно.

Так ось, цей воєнний схоже не звик до такого «старого мінімалізму», або й розчарувався, тому сказав фразу, що стала головним розколом у їхніх стосунках: «Ой, а що у тебе така квартира бідна?».

Звичайно, Юля вирішила, що він її образив і негайно вигнала його з квартири.

– Ох, а де ж зараз справжні чоловіки? – роздумувала подруга й паралельно пила каву – Невже оцей старий пеньок такий перебірливий? Чи він хоче сам закінчити й з трьома котами? Ох, а знаєш, що найобразливіше?

– Ну?

– Коли я попросила його піти, то він навіть не засумував, мов тільки цього й чекав.

– Ой, краще б ти йому відро фарби дала й змусила робити ремонт! – відповіла я і засміялася. Бо знаю, що Юля розуміє мій гумор – Ти зрозумій, що чоловіки люблять бачити у всьому затишок та дім, а коли вони потрапляють, мов в армію, то їм звідти й втекти хочеться. Ти хоч і красуня, і розумна, але господарка з тебе ніяка, а чоловікові й це важливо!

Ви що про це все думаєте?