Око за око — зять п0мстився тещі

Мені було шкода Лідію Степанівну, вона була дуже хорошою бабусею, яка турбувалась про всіх навколо, а, особливо, про свою рідну донечку Надю, яка одружилась й поїхала з чоловіком в інше місто. Вона постійно чекала їх у гості й на всі свята надсилала подарунки та конверти з грошима, от вони лише ні разу за цей час не навідалися до неї у гості. Не могла я дивитися просто на самотність бабусі, тому часто приходила до неї у гості, ділилась з нею новинами, а вона зі мною історіями життя.

Місяць тому бабуся почала скаржитися на сильні болі у ногах. Це був перший раз, коли вона поскаржилась на своє здоров‘я, тому я розуміла, що все серйозно, і викликала лікаря, щоб оглянув її. Він махнув рукою, скинув все на старечий вік і виписав якусь мазь, проте вона не допомагала. Через тиждень Лідія Степанівна ледь вставала. Я знову повезла її до лікаря, але вже до іншого. Той назначив їй процедури у поліклініці, й все було б добре, та дістатися до них не так легко. До автобусної зупинки бабуся не дійде, таксі дороге, а у мене свого авто немає, щоб щодня її возити. Ми опинилися у непростій ситуації.

Лідія Степанівна вперше зателефонувала до доньки та зятя з проханням допомогти. Вони уже давно мали свій бізнес, тому могли спокійно відлучитися на місяць, щоб побути з нею та повозити її на процедури, тим паче у них є власне авто. Слухавку підняв зять, він вислухав свекруху й лише відповів, що він не проти допомогти, але не безплатно, бо будь-яка праця повинна оплачуватися. На цих словах старенька жінка розплакалась, звинувачуючи себе у тому, що знову почула відмову.

Лідія Степанівна тоді й розповіла, що насправді сталось між нею та сім‘єю доньки. Спроби зятя побудувати бізнес та народження онучки припали на один і той же період, тому сім‘я не мала, на що жити. Через певний вас вони прийняли рішення, що дружина вийде на роботу, а за маленькою онучкою приглядатиме бабуся. Вона б і не проти була, та щоб доїхати до доньки потрібно було витратитися на тролейбус, а з її копійчаною пенсією це були надто великі витрати, тому вона й попросила мінімальну оплату за «послуги няні». Донька виправно давала мамі зарплату за те, що та сиділа з власною онучкою більше, ніж рік, а потім справа зятя таки мала успіх, й вони почали багатіти. Буквально за місяць вони купили квартиру у сусідньому місті й переїхали. Після цього старенька стала їм просто непотрібною.

Зять теж вирішив, що не хоче витрачати свій час та гроші просто на те, щоб турбуватися про тещу, а вирішив заробити на ній. У свій час вона захотіла отримати від бідної сім‘ї поживу, а тепер він хоче отримати її з бідної старої, як говорить народна приказка: «око за око».

Що ви думаєте про ситуацію, яка склалась? Хто з членів родини неправий?